ГНІТЮЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
гне́сти «гнітити»
псл. gnesti (*gnetǫ);
споріднене з двн. knetan «місити, мʼяти», снн. kneden, дангл. cnedan «тс.», нвн. kneten «давити, топтати, місити, масажувати», дісл. knoða «мʼяти», прус. gnode (‹*gnōtā-) «діжа»;
іє. *gen- «стискати»;
р. гнести́, бр. гне́сці, др. гнести, п. gnieść, ч. hnísti (ст. hnésti), слц. hniesť, нл. gněśiś, полаб. gnitĕ «місить (тісто)», болг. гнетя́ (гнета́) «пригнічую, давлю», м. гнете «набиває; пригнічує», схв. гњèсти, слн. gnésti, стсл. ГNЕСТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́гніт
«вижимки»
ви́гніток
«тс.»
гнет
«гніт»
гнеті́нка
«головка сиру»
гнету́ха
«пропасниця»
гнетю́чка
гніт
«прес; пригноблення»
гніти́ти
«давити, бити; гнобити»
гніту́ха
гнітю́чий
гнітю́чка
«тс.»
загніток
«пригнічений»
на́гніток
«мозоль (на нозі)»
при́гнет
«тиск»
при́гніт
«гноблення»
пригні́ток
«прес; пригноблена людина»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гне́сці | білоруська |
| гнетя́ «пригнічую, давлю» (гнета́) | болгарська |
| cnedan «тс.» | давньоанглійська |
| knetan «місити, мʼяти» | давньоверхньонімецька |
| knoða «мʼяти» | давньоісландська |
| гнести | давньоруська |
| *gen- «стискати» | індоєвропейська |
| гнете «набиває; пригнічує» | македонська |
| gněśiś | нижньолужицька |
| kneten «давити, топтати, місити, масажувати» | нововерхньонімецька |
| gnitĕ «місить (тісто)» | полабська |
| gnieść | польська |
| gnesti (*gnetǫ) | праслов’янська |
| gnode «діжа» (‹*gnōtā-) | прусська |
| гнести́ | російська |
| гњèсти | сербохорватська |
| kneden | середньонижньонімецька |
| hniesť | словацька |
| gnésti | словенська |
| ГNЕСТИ | старослов’янська |
| hnísti (ст. hnésti) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України