ГНІВЛИВЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
гнів
псл. gněvъ ‹ *gnoi-vo-s;
очевидно, споріднене з гни́ти (гній) (псл. gniti ‹ *gneitei, *gnojь ‹ *gnoios);
розвиток значення такий: «гниль, гній, отрута, отруєна кров › гнів» (пор. як семантичну паралель болг. яд «гнів», а також нвн. (у Лютера) es tut mir faul «мені шкода, прикро» (букв. «мені гнило»);
допускається також звʼязок з псл. ognь «вогонь» (Мартынов ЭИРЯ І 55 – 57) і з псл. *gnětiti «розпалювати» (Kořínek LF 61, 53 – 55);
р. гнев «гнів; [гниль]», бр. гнеў, др. гнѣвъ, п. gniew, ч. hněv, слц. hnev, вл. hněw, нл. gněw, полаб. gnevoi мн. «сальні залози, мʼясо», болг. гняв «гнів», м. гнев, схв. гнȇв, слн. gnév, стсл, ГNѢВЪ (р.-цсл. гNѣвъ «гниль»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гні́ванка
«гнів, сварка»
гні́вати
«гнівити»
гні́ватися
гніви́вість
«гнівливість»
гніви́ти
гнівли́вий
гні́вний
гнівни́к
(у виразі він мій г. «він зі мною посварився»)
прогнівля́ти
розгні́в
«лють»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гнеў | білоруська |
| яд | болгарська |
| гняв «гнів» | болгарська |
| hněw | верхньолужицька |
| гнѣвъ | давньоруська |
| гнев | македонська |
| gněw | нижньолужицька |
| gnevoi «сальні залози, мʼясо» мн. | полабська |
| gniew | польська |
| gněvъ | праслов’янська |
| ognь «вогонь» | праслов’янська |
| *gnětiti «розпалювати» | праслов’янська |
| гнев «гнів; [гниль]» | російська |
| гнȇв | сербохорватська |
| hnev | словацька |
| gnév | словенська |
| стсл (р.-цсл. гNѣвъ «гниль») | українська |
| hněv | чеська |
| гни́ти (гній)(псл. gniti ‹ *gneitei, *gnojь ‹ *gnoios) | ? |
| такий: «гниль, гній, отрута, отруєна кров › гнів» (пор. як семантичну паралель болг. яд «гнів», а також нвн. (у Лютера) | ? |
| faul «мені шкода, прикро» (букв. «мені гнило») | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України