ГНИЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гни́ти
непереконливо поєднувалося з ав. gaitiš «сморід», гот. gunds «виразка», гр. καννύλη «тс.» (Petersson BSl. Wortst. 62 – 63), які мають інші звʼязки;
псл. gniti (*gnьjǫ) належить, очевидно, до іє. *ghnei-, *ghnei-d(h)- «терти, розтирати» (можливо, розширення іє. *ghen-);
споріднене з гр. χνίει «розпадається на дрібні частки», лтс. gnīde «витерта або брудна шкіра», двн. gnītan «терти», дангл. gnīdan «розтирати», нім. [gneis] «лупа́», пізнє свн. gnīst «лупа, струп»;
отже, розвиток значення такий: «терти (ся) › розпадатися (на порох), трухлявіти, гнити (про дерево) › гнити взагалі»;
до такого розвитку є численні паралелі, напр., лит. truenti «порохнявіти» : гр. τρύω «стираю», гр. ψώα «гнилля» : ψώχω «розтираю»;
р. гнить, бр. гніць, гні́сці, др. гнити, п. gnić, ч. hníti, слц. hniť, вл. hnić, нл. gniś, полаб. gnålǎ «згниле», gnüj «гній», болг. гни́я, «гнию», м. гние «гниє», схв. гњȕти «гнити», слн. gníti, стсл. ГNИТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гни́лавець
«хвороблива людина»
гниле́ць
(с.-г., мед.)
гниле́ча
гнили́зна́
гнили́й
гнилина́
«гниль (у дереві)»
гнили́ца
«ледарка»
гнили́ця
гнили́ч
«гнилі стовбури дерев»
гнили́ча
«ледащо»
гнили́читися
«трохи загнивати (про груші)»
гнили́ччя
«згнилі дерева»
(зб.)
гни́лище
«гниле місце (зокрема, вода)»
(хвороба ягнят)
гни́лка
«гнилиця»
гнилля́
гни́ло
«погано»
гнило́та
«гниль»
гнило́ша
«ледача жінка»
гнилува́тий
гнилу́ха
«гнила (заболочена) річка»
гнилу́ша
«гниле дерево Бі; третя чверть місяця»
гниль
гни́лька
«Eristalis»
(ент.)
гнильни́й
гнилю́к
«згнила рослина»
гнилю́чка
гнилючо́к
гниля́вий
гниля́к
«згнила рослина»
гниля́тина
гниля́ччя
гни́сти
гнита́вий
«підгнилий; ледачий»
гниття́
гни́ще
«гноїще, купа гною»
гній
гнійли́вий
гнійни́й
гнійни́к
гнію́чий
гної́вка
гної́вня́
гної́стий
гної́сько
гної́ти
гно́їще
гнойови́к
гнойови́сько
гнойови́ця
«боковина у возі»
гноюва́тий
«перегнійний»
гноя́
«гній, сміття»
гноя́вка
«гноїще»
гноя́к
гнояни́й
«угноєний»
гноя́нка
«гнійний прищ; [боковина у возі Я]»
гноя́рка
«місце, де складають гній»
гноя́рня
гноя́тина
«гній; гноїще»
гноя́чий
«гнійний»
загнива́ти
загни́лий
загнили́чити
«наповнити гниллю»
за́гніль
«початок гниття в дереві»
згни́лий
перегни́лий
перегні́й
підгни́лий
прогни́лий
прогні́й
«місце на болоті, що не замерзає»
прогні́й
«перегній»
прогно́їна
«трясовина, твань»
прогно́їсько
«угноєне минулого року поле»
прогно́я
«місце з гноєм на тілі»
угнили́чувати
«давати визрівати (про гнилиці)»
угно́ювальний
угно́ювати
угно́ювач
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gaitiš «сморід» | авестійська |
| гніць | білоруська |
| гни́я «гнию» | болгарська |
| hnić | верхньолужицька |
| gunds «виразка» | готська |
| καννύλη «тс.» | грецька |
| χνίει «розпадається на дрібні частки» | грецька |
| τρύω «стираю» | грецька |
| ψώα «гнилля» | грецька |
| gnīdan «розтирати» | давньоанглійська |
| gnītan «терти» | давньоверхньонімецька |
| гнити | давньоруська |
| *ghnei- | індоєвропейська |
| gnīde «витерта або брудна шкіра» | латиська |
| truenti «порохнявіти» | литовська |
| гние «гниє» | македонська |
| gniś | нижньолужицька |
| gneis «лупа́» | німецька |
| gnålǎ «згниле»«гній» | полабська |
| gnüj «згниле»«гній» | полабська |
| gnić | польська |
| gniti (*gnьjǫ) | праслов’янська |
| гнить | російська |
| гњȕти «гнити» | сербохорватська |
| gnīst «лупа, струп» | середньоверхньнімецька |
| hniť | словацька |
| gníti | словенська |
| ГNИТИ | старослов’янська |
| гні́сці | українська |
| hníti | чеська |
| *ghnei-d(h)- «терти, розтирати» (можливо, розширення іє. *ghen-) | ? |
| такий: «терти (ся) › розпадатися (на порох), трухлявіти, гнити (про дерево) › гнити взагалі» | ? |
| ψώχω «розтираю» | ? |
гни́да
псл. gnida ‹ балто-сл. *gninda;
споріднене з лтс. gnĩda, лит. glìnda (‹*gnìnda), ісл. норв. діал. gnit, дат. gnid, шв. gnet, нім.(тірольське) [gneis] «лупа»;
можливо, повʼязане з гни́ти (псл. gniti), пор. як семантичну паралель р. [тля] «гнила річ»: р. літ. тля «рослинна воша»;
допускалась також можливість первісного значення «щось розтерте, щось мале» (Persson Beitr. 94 – 96);
інші відповідники: двн. (h)niʒ, нвн. Niß, Nisse, дангл. hnitu (‹*knidā), алб. thëní (‹k’nidā), гр. κονίς (род. в. κονίδος), вірм. anic, лат. lēns (род. в. lendis);
р. болг. м. гни́да, бр. гні́да, п. нл. gnida, ч. слц. вл. hnida, полаб. gnaidåi (мн.), схв. гњȕда, слн. gnida;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гни́давець
«тс.»
гни́давий
гни́давка
«вид ґедзя, Bastrofilus equi (G. intestinalis (?)»
гни́дник
«вошивець»
гни́дя́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| thëní (‹k’nidā) | албанська |
| гні́да | білоруська |
| гни́да | болгарська |
| hnida | верхньолужицька |
| anic | вірменська |
| κονίς (род. в. κονίδος) | грецька |
| hnitu (‹*knidā) | давньоанглійська |
| gnid | датська |
| gnit | ісландська |
| lēns (род. в. lendis) | латинська |
| gnĩda | латиська |
| glìnda (‹*gnìnda) | литовська |
| гни́да | македонська |
| gnida | нижньолужицька |
| Niß | нововерхньонімецька |
| gnit | норвезька |
| gnaidåi (мн.) | полабська |
| gnida | польська |
| gnida | праслов’янська |
| тля «гнила річ» | російська |
| тля «рослинна воша» | російська |
| гни́да | російська |
| гњȕда | сербохорватська |
| hnida | словацька |
| gnida | словенська |
| hnida | чеська |
| gnet | шведська |
| *gninda | ? |
| gnit | ? |
| gneis «лупа» | ? |
| гни́ти (псл. gniti) | ? |
| як | ? |
| тля «рослинна воша» | ? |
| значення «щось розтерте, щось мале» | ? |
| Nisse | ? |
гнів
допускається також звʼязок з псл. ognь «вогонь» (Мартынов ЭИРЯ І 55 – 57) і з псл. *gnětiti «розпалювати» (Kořínek LF 61, 53 – 55);
розвиток значення такий: «гниль, гній, отрута, отруєна кров › гнів» (пор. як семантичну паралель болг. яд «гнів», а також нвн. (у Лютера) es tut mir faul «мені шкода, прикро» (букв. «мені гнило»);
очевидно, споріднене з гни́ти (гній) (псл. gniti ‹ *gneitei, *gnojь ‹ *gnoios);
псл. gněvъ ‹ *gnoi-vo-s;
р. гнев «гнів; [гниль]», бр. гнеў, др. гнѣвъ, п. gniew, ч. hněv, слц. hnev, вл. hněw, нл. gněw, полаб. gnevoi мн. «сальні залози, мʼясо», болг. гняв «гнів», м. гнев, схв. гнȇв, слн. gnév, стсл, ГNѢВЪ (р.-цсл. гNѣвъ «гниль»);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гні́ванка
«гнів, сварка»
гні́вати
«гнівити»
гні́ватися
гніви́вість
«гнівливість»
гніви́ти
гнівли́вий
гні́вний
гнівни́к
(у виразі він мій г. «він зі мною посварився»)
прогнівля́ти
розгні́в
«лють»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гнеў | білоруська |
| яд | болгарська |
| гняв «гнів» | болгарська |
| hněw | верхньолужицька |
| гнѣвъ | давньоруська |
| гнев | македонська |
| gněw | нижньолужицька |
| gnevoi «сальні залози, мʼясо» мн. | полабська |
| gniew | польська |
| ognь «вогонь» | праслов’янська |
| *gnětiti «розпалювати» | праслов’янська |
| gněvъ | праслов’янська |
| гнев «гнів; [гниль]» | російська |
| гнȇв | сербохорватська |
| hnev | словацька |
| gnév | словенська |
| стсл (р.-цсл. гNѣвъ «гниль») | українська |
| hněv | чеська |
| такий: «гниль, гній, отрута, отруєна кров › гнів» (пор. як семантичну паралель болг. яд «гнів», а також нвн. (у Лютера) | ? |
| faul «мені шкода, прикро» (букв. «мені гнило») | ? |
| гни́ти (гній)(псл. gniti ‹ *gneitei, *gnojь ‹ *gnoios) | ? |
знуща́тися
очевидно, пов’язане з псл. gnusъ, gnǫsъ, збереженим у р. гнус «мошкара; нечисть», бр. гнюс «скупий; негідник», др. гнусъ «бруд; відраза», гнусьныи, гнушатися «відчувати відразу», п. gnus «ледар», ч. hnus «відраза», болг. гнус «тс.», схв. гну̏шати се, слн. gnús «відраза», стсл. гноусьnъ, гноушатисѧ, гнѫшатисѧ і спорідненим з лит. gniū˜sai «паразити», дісл. gnūa «терти», gnýja «бушувати», герм. *gnu «скребти, терти», гр. χναύω «скребу, дряпаю», χνόος, χνου̃ς «те, що може бути здряпнуте; осад, піна, бруд»;
іє. *ghneus- ‹*ghen«перегризати, розтирати, скребти», до якого зводиться й псл. gniti, укр. гни́ти;
зіставлення з лат. nausea «морська хвороба, блювота», гр. ναυσία «тс.» (Machek ESJČ 172–173) непереконливе;
Фонетичні та словотвірні варіанти
згнуща́тися
знуща́тель
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гнюс «скупий; негідник» | білоруська |
| гнус «тс.» | болгарська |
| *gnu «скребти, терти» | германські |
| χναύω «скребу, дряпаю» | грецька |
| χνόος | грецька |
| χνου̃ς «те, що може бути здряпнуте; осад, піна, бруд» | грецька |
| ναυσία «тс.» | грецька |
| gnūa «терти» | давньоісландська |
| gnýja «бушувати» | давньоісландська |
| гнусъ «бруд; відраза» | давньоруська |
| гнусьныи | давньоруська |
| гнушатися «відчувати відразу» | давньоруська |
| *ghneus- «перегризати, розтирати, скребти» | індоєвропейська |
| *ghen | індоєвропейська |
| nausea «морська хвороба, блювота» | латинська |
| gniū˜sai «паразити» | литовська |
| gnus «ледар» | польська |
| gnusъ | праслов’янська |
| gnǫsъ | праслов’янська |
| gniti | праслов’янська |
| гнус «мошкара; нечисть» | російська |
| гну̏шати се | сербохорватська |
| gnús «відраза» | словенська |
| гноусьnъ | старослов’янська |
| гноушатисѧ | старослов’янська |
| гнѫшатисѧ | старослов’янська |
| гни́ти | українська |
| hnus «відраза» | чеська |
огниток «Saprolegnia ferax Nees.» (рибоморий)] (бот.)
у назвах відбито, очевидно, паразитичний спосіб існування рослини;
пор. ще схв. рибља плȇсан «Saprolegnia mixta De Bary» (букв. «риб’яча цвіль»);
очевидно, похідне утворення від гни́ти як приблизна калька наукової назви Saprolegnia, що складається з основ слів гр. σαπρός «гнилий» і λέγνον «кайма, край»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
огнитчаки
«Saprolegniaceae»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| σαπρός «гнилий» | грецька |
| рибља «Saprolegnia mixta De Bary» (букв. «риб’яча цвіль») | сербохорватська |
| плȇсан «Saprolegnia mixta De Bary» (букв. «риб’яча цвіль») | сербохорватська |
| ще | ? |
| гни́ти | ? |
| λέγνον «кайма, край» | ? |
огно́я «ледар, нероба»
неясне;
можливо, пов’язане з гни́ти;
пор. р. [огно́й] «ближчі до села землі, дуже удобрені», [огно́ек] «тс.», укр. [гнило́ша] «ледача жінка»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| огно́й «ближчі до села землі, дуже удобрені» | російська |
| гнило́ша «ледача жінка» | українська |
| гни́ти | ? |
| огно́й «ближчі до села землі, дуже удобрені» | ? |
| огно́ек «тс.» | ? |
прої́ти «варити в закритому горщику, тушкувати; занапащати, псувати Нед; пекти О»
очевидно, псл. projiti, вторинна каузативна форма до прі́ти за зразком каузативних форм типу гни́ти – гної́ти, пи́ти – пої́ти тощо;
слц. [projic] «розігрівати над парою»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| projiti | праслов’янська |
| projic «розігрівати над парою» | словацька |
| прі́ти | українська |
| гни́ти | українська |
| гної́ти | українська |
| пи́ти | українська |
| пої́ти | українська |
угно́йок «гнила, трухлява колода»
пов’язане з гної́ти, гни́ти, пор. утворені від цього самого кореня гнойови́к, гнойови́сько і под;
р. угно́й «добре перепрілий перегній»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| угно́й «добре перепрілий перегній» | російська |
| гної́ти | українська |
| гни́ти | українська |
| гнойови́сько | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України