ГМИКНУТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

гм (фонетично -- носовий голосний, що вимовляється з закритим ротом і здебільшого з придиховим h; вигук на позначення роздуму, сумніву, подиву, несподіванки)

давнє звукове утворення рефлекторного характеру, яке досі не зазнало фонематичного оформлення;
пор. нвн. hm (вигук на позначення сумніву), англ. h’m, ст. hum, фр. hum, hom, hem «тс.», лат. hem (на позначення подиву, радості, смутку), дінд. hum, hūm (оклик);
р. бр. гм, п. ч. слц. hm;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гми́кнути
гму «тс.»
гму́кати
гму́кнути
Етимологічні відповідники

Слово Мова
h'm англійська
гм білоруська
hum давньоіндійська
hem (на позначення подиву, радості, смутку) латинська
hm (вигук на позначення сумніву) нововерхньонімецька
hm польська
гм російська
hm словацька
hum французька
hm чеська
hm (вигук на позначення сумніву) ?
hum ?
hom ?
hem «тс.» ?
hūm (оклик) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України