ГЛУХА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
глухи́й
сумнівне також пояснення значення «глухий» префіксацією *o-glъxnǫti (Vaillant RÉS 22, 43 – 44);
псл. gluxъ «глухий», *glъxnǫti «глухнути» (пор. р. глохнуть, п. ст. (o)kłnąć ‹ *(o)głъchnąti);
споріднене з лит. glusnùs «слухняний, уважний», glùšas «дурень, дурнуватий», glùšti «ставати дурним», можливо, також з литовськими відповідниками з початковим k зам. g : лит. klusnùs «слухняний», klùsas «трохи глухий», klausýti «чути»;
первісне значення, очевидно, «той, хто слухає», далі «уважний», потім «глухуватий, глухий» (за характерною рисою глухих, слуханням з напруженою увагою);
крім того, слово повʼязане з псл. glupъ, оскільки поняття «глухий» і «дурний» часто змішуються;
зіставлення з дісл. glupna «бути захопленим зненацька» (Loewenthal AfSlPh 37, 388) непереконливе;
р. глухо́й, бр. глухі́, др. глухыи, п. нл. głuchy, ч. слц. hluchý, вл. hłuchi, болг. глух, м. глув, схв. глух, слн. glúh, стсл. ГЛОУХЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глу́ха
«тиф»
глуха́нь
«глуха людина»
глуха́ня
глуха́р
глуха́чка
глу́хман
глу́хнути
глухота́
глухува́ти
«бути глухим»
глухува́тий
глуш
глу́ша
глуша́к
глуша́н
глушина́
глуши́тель
глуши́ти
глуші́нь
глуші́ти
глу́шка
«глуха жінка; тиф»
глушка́ня
«тс.»
глушко́
глушли́вий
«оглушливий»
глу́шма́н
глушме́нь
«тс.»
глушня́
«глуш»
глушови́на
«глуш, чагарі»
за́глу́шка
заглу́шливий
заглу́шний
оглу́шливий
оглушни́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глухі́ | білоруська |
| глух | болгарська |
| hłuchi | верхньолужицька |
| glupna «бути захопленим зненацька» | давньоісландська |
| глухыи | давньоруська |
| glusnùs «слухняний, уважний» | литовська |
| klusnùs «слухняний» | литовська |
| глув | македонська |
| głuchy | нижньолужицька |
| głuchy | польська |
| gluxъ «глухий» | праслов’янська |
| glupъ | праслов’янська |
| глухо́й | російська |
| глух | сербохорватська |
| hluchý | словацька |
| glúh | словенська |
| ГЛОУХЪ | старослов’янська |
| hluchý | чеська |
| *o-glъxnǫti | ? |
| *glъxnǫti «глухнути» (пор. р. глохнуть, п. ст. (o) | ? |
| *(o)głъchnąti) | ? |
| glùšas «дурень, дурнуватий» | ? |
| glùšti «ставати дурним» | ? |
| g | ? |
| klùsas «трохи глухий» | ? |
| klausýti «чути» | ? |
| далі «уважний» | ? |
| потім «глухуватий, глухий» (за характерною рисою глухих, слуханням з напруженою увагою) | ? |
| поняття «глухий» | ? |
| і «дурний» | ? |
глуши́ця «глуха кропива, Lamium L.» (бот.)
результат редукції словосполучення глуха кропива;
назва мотивується тим, що відповідна рослина зовнішнім виглядом нагадує кропиву, але не жалиться (ніби не відповідає на дотик);
Фонетичні та словотвірні варіанти
глухавка
глушни́к
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глуха | ? |
| кропива | ? |
глуха́р «Tetrao urogallus L.» (орн.)
характеристика слова як власне російського (Шанский ЭСРЯ І 4, 100 – 101) помилкова;
підставою для назви було спостереження, що цей птах у певний момент під час токування глухне;
похідне утворення від глухи́й;
р. глуха́рь, глухо́й те́терев, бр. глушэ́ц, п. głuszec, ч. hlušec (tetřev hlušec), слц. hlucháň, болг. глуха́р;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глуше́ць
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глушэ́ц | білоруська |
| глуха́р | болгарська |
| głuszec | польська |
| глуха́рь | російська |
| hlucháň | словацька |
| глухо́й | українська |
| hlušec (tetřev hlušec) | чеська |
| глухи́й | ? |
глухи́ня «буяхи, лохина, Vaccinium uliginosum L.» (бот.)
очевидно, результат видозміни назви лохи́на «тс.», зближеної з основою слова глухий] безпосереднє виведення від цього слова (Machek Jm. rostl. 179) викликає сумнів;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лохи́на «тс.» | ? |
| глухий | ? |
о́лух «дурень, йолоп»
не зовсім ясне;
можливо, походить від *во́лух, букв. «волячий пастух», пов’язаного з віл, р. вол (подібно до ко́нюх від кінь, р. конь);
виводиться також від [о́глух] «дурень», яке пов’язують з глухи́й (Bern. I 308; Преобр. I 129);
мало обґрунтоване зіставлення з чаг. aluk «одур; отупіння; розгубленість» (Корш, див. Преобр. I 648) або з особовим іменем [Олуфе́рий] від гр.Ἐλευϑέριος (Ляпунов RSl 13, 70);
р. о́лух «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вол (подібно до ко́нюх від кінь, р. конь) | російська |
| о́лух «тс.» | російська |
| aluk «одур; отупіння; розгубленість» | чагатайська |
| *во́лух | ? |
| віл | ? |
| о́глух «дурень» | ? |
| глухи́й | ? |
| Олуфе́рий | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України