ГЛУПУВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

глу́пий «дурний; глухий»

псл. glupъ, очевидно, повʼязане з псл. glumъ (укр. глум) і gluxъ (укр. глухи́й);
первісно, очевидно, обʼєднувало значення «дурний» і «глухий»;
споріднене з дісл. glópr «ідіот», лит. glùšas «дурний»;
необґрунтоване припущення про запозичення з пгерм. *glōpa-, дісл. glópr (Bern. I 309), як і про звʼязок з лит. klùbas «кульгавий» (Machek LP 1, 131 – 132) або з лит. glùmti «втрачати ясність розуму» (Machek ESJČS 132);
лит. glupas «дурний», лтс. glups «тс.», мабуть, з бр. глуп (Skardžius 76);
р. глу́пый, бр. глупя́к «дурень», [самая глу́пась] «північ» (про час), др. глупыи, п. głupi, ч. hloupý, [hlupiti] «затінювати, заглушувати», слц. hlúpy, вл. hłupy, нл. głupy, болг. м. глуп, схв. глуп, слн. glúp, стсл. ГЛОУПЪ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

глупа «північ»
глупа́к
глупа́чество «дурість»
глупина́ «глушина»
глупо́та́
глу́пощі
глу́пство
глупта́вий
глупта́к
глупува́тий
зглу́патися «стати безпорадним, зніяковіти»
не́глуп «великий дурень»
не́голоп «тс.»
оглу́пати «оманою звернути розмову на щось інше» (бесіду)] Ж
оглупі́ти «стати дурним»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
глуп білоруська
глупя́к «дурень» білоруська
глуп болгарська
hłupy верхньолужицька
glópr «ідіот» давньоісландська
glópr давньоісландська
глупыи давньоруська
glups «тс.» латиська
glùšas «дурний» литовська
klùbas «кульгавий» литовська
glùmti «втрачати ясність розуму» литовська
glupas «дурний» литовська
глуп македонська
głupy нижньолужицька
głupi польська
*glōpa- прагерманська
glupъ праслов’янська
glumъ (укр. глум)(укр. глухи́й) праслов’янська
глу́пый російська
глуп сербохорватська
hlúpy словацька
glúp словенська
ГЛОУПЪ старослов’янська
самая «північ» (про час) українська
hlupiti «затінювати, заглушувати» українська
hloupý чеська
значення «дурний» ?
і «глухий» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України