ГЛОТКОВА — ЕТИМОЛОГІЯ
глита́ти
псл. glъtati;
споріднене з лат. glūtus «горлянка», glūtio «ковтаю», двн. kela «горло», нвн. Kehle «тс.», ірл. gelim «пожираю»;
іє. *gel-/*guel- «поглинати», паралельне до *guer- «тс.», до якого зводиться псл. *žerti, укр. же́рти;
р. глота́ть, бр. глыта́ць, др. глътати, п. ст. kłtać, ч. hltati, ст. hltiti, слц. hltat’, вл. hiltać (з ч.), болг. гъ́лтам, м. голта, схв. гỳтати «ковтати», слн. goltáti, стсл. џоглъѱати, поглътити «поглинати, поглинути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глину́ти
глита́й
глитайня́
глита́йство
глита́ня
«глотка»
глот
«ковток»
глота́ти
гло́тка
гло́ткови́й
поглина́ти
погли́нути
проглина́ти
проглину́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глыта́ць | білоруська |
| гъ́лтам | болгарська |
| hiltać (з ч.) | верхньолужицька |
| kela «горло» | давньоверхньонімецька |
| глътати | давньоруська |
| *gel-/*guel- «поглинати» | індоєвропейська |
| gelim «пожираю» | ірландська |
| glūtus «горлянка» | латинська |
| голта | македонська |
| Kehle «тс.» | нововерхньонімецька |
| kłtać | польська |
| glъtati | праслов’янська |
| *žerti | праслов’янська |
| глота́ть | російська |
| гỳтати «ковтати» | сербохорватська |
| hltat' | словацька |
| goltáti | словенська |
| џоглъѱати | старослов’янська |
| же́рти | українська |
| поглътити «поглинати, поглинути» | українська |
| hltati | чеська |
| glūtio «ковтаю» | ? |
| *guer- «тс.» | ? |
| kłtać | ? |
| hltiti | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України