ГЛОТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
глота́ «тіснота, тиснява»
менш імовірний звʼязок з дінд. gaṇáḥ «натовп; безліч» (-n- ‹ -In-) (Fortunatov BB 4, 218; Младенов 102) або дінд. glāúš «пака» (Fortunatov там же);
можливо, сюди ж р. [гло́таться] «мірятись, жеребкуватись» (у грі), дангл. cild «дитина», англ. child «тс.»;
не цілком ясного походження, очевидно, повʼязане з іє. *gele«стискати»;
псл. [glota] (або *gъlota);
болг. [гло́та] «зграя, стадо, натовп; домішки в кормі із зерном», м. глотеж «сміття; [бурʼян]», глотка «смітинка; нерівність», схв. глȍта «бідні люди; родина; домішки в збіжжі», слн. glóta «натовп; висівки; бурʼян», цсл. ΓΛΟΤА «натовп»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гліт
«тс.»
глі́тний
«тісний, вузький»
глі́тно
«тісно, завізно»
глоти́ти
«тіснити, товпитися»
зглі́тно
«тісно»
зглота́
«збіговисько»
на́гліт
«натиск, тиснява»
переглоти́тися
«стати вільніше, просторіше»
проглоти́тися
«протиснутися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| child «тс.» | англійська |
| гло́та «зграя, стадо, натовп; домішки в кормі із зерном» | болгарська |
| cild «дитина» | давньоанглійська |
| gaṇáḥ «натовп; безліч» (-n- ‹ -In-)(Fortunatov BB 4, 218; Младенов 102) | давньоіндійська |
| glāúš «пака» | давньоіндійська |
| *gele «стискати» | індоєвропейська |
| глотеж «сміття; [бурʼян]» | македонська |
| glota (або *gъlota) | праслов’янська |
| гло́таться «мірятись, жеребкуватись» (у грі) | російська |
| глȍта «бідні люди; родина; домішки в збіжжі» | сербохорватська |
| glóta «натовп; висівки; бурʼян» | словенська |
| глотка «смітинка; нерівність» | українська |
| ΓΛΟΤА «натовп» | церковнослов’янська |
глита́ти
псл. glъtati;
споріднене з лат. glūtus «горлянка», glūtio «ковтаю», двн. kela «горло», нвн. Kehle «тс.», ірл. gelim «пожираю»;
іє. *gel-/*guel- «поглинати», паралельне до *guer- «тс.», до якого зводиться псл. *žerti, укр. же́рти;
р. глота́ть, бр. глыта́ць, др. глътати, п. ст. kłtać, ч. hltati, ст. hltiti, слц. hltat’, вл. hiltać (з ч.), болг. гъ́лтам, м. голта, схв. гỳтати «ковтати», слн. goltáti, стсл. џоглъѱати, поглътити «поглинати, поглинути»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глину́ти
глита́й
глитайня́
глита́йство
глита́ня
«глотка»
глот
«ковток»
глота́ти
гло́тка
гло́ткови́й
поглина́ти
погли́нути
проглина́ти
проглину́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глыта́ць | білоруська |
| гъ́лтам | болгарська |
| hiltać (з ч.) | верхньолужицька |
| kela «горло» | давньоверхньонімецька |
| глътати | давньоруська |
| *gel-/*guel- «поглинати» | індоєвропейська |
| gelim «пожираю» | ірландська |
| glūtus «горлянка» | латинська |
| голта | македонська |
| Kehle «тс.» | нововерхньонімецька |
| kłtać | польська |
| glъtati | праслов’янська |
| *žerti | праслов’янська |
| глота́ть | російська |
| гỳтати «ковтати» | сербохорватська |
| hltat' | словацька |
| goltáti | словенська |
| џоглъѱати | старослов’янська |
| же́рти | українська |
| поглътити «поглинати, поглинути» | українська |
| hltati | чеська |
| glūtio «ковтаю» | ? |
| *guer- «тс.» | ? |
| kłtać | ? |
| hltiti | ? |
глід «Crataegus oxyacantha L., Crataegus monogyna Jacq.» (бот.)
отже, первісне значення – «колюча рослина»;
менш переконливі інші пояснення: виведення з *iglogъ, нібито спорідненого з igъla (укр. го́лка, рос. игла́] (Brückner KZ 46, 199 – 200), з *dlogъ, повʼязуваного з псл. [*dolka] «вістря, щетина, волос» (Wijk KZ 23, 369), з первісного значення «білий сік» (Соболевский Slavia 5, 442), з праєвропейського субстратного слова, з якого начебто також походить гр. κράταιγος «глід» (Machek LP 2, 145, 152);
і є. *glōgh-: *gləgh- «колючка, щось гостре»;
споріднене з гр. (іон.) γλάσσα «язик», гр. γλѽχες «вусики колосся», γλωχίς «гострий кінець», γλѽσσα, γλώττα «язик»;
псл. glogъ (українські форми з д типу глід вторинні, виниклі внаслідок дисиміляції);
р. [глог] «дерен, Cornus sanguinea», [глод, глёд] «глід», бр. болг. м. глог, п. głóg, ч. слц. hloh, вл. hłohonc, нл. głóg, схв. глȍг, слн. głóg «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глидина
глик
гліг
гліди́на
глій
глог
глоги́нька
«ягода глоду»
глогівка
глогува́тий
«колючий, як глід»
глод
глода́вка
«гостра трава з мітелками; тонконіг звичайний, Роа trivialis L.»
глоди́на
глодовина
глодови́нець
«метелик Papilio сrаtaegi»
(ент.)
гложина
глої́на
глот
гльод
грожи́на
«тс.»
оглід
«глід»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глог | білоруська |
| глог | болгарська |
| hłohonc | верхньолужицька |
| κράταιγος «глід» | грецька |
| γλάσσα «язик» (іон.) | грецька |
| γλѽχες «вусики колосся» | грецька |
| глог | македонська |
| głóg | нижньолужицька |
| głóg | польська |
| *dolka «вістря, щетина, волос» | праслов’янська |
| glogъ (українські форми з д типу глід вторинні, виниклі внаслідок дисиміляції) | праслов’янська |
| глог «дерен, Cornus sanguinea» | російська |
| глȍг | сербохорватська |
| hloh | словацька |
| głóg «тс.» | словенська |
| глод | українська |
| глёд «глід» | українська |
| hloh | чеська |
| *iglogъ | ? |
| *dlogъ | ? |
| значення «білий сік» | ? |
| *glōgh-: *gləgh- «колючка, щось гостре» | ? |
| γλωχίς «гострий кінець» | ? |
| γλѽσσα | ? |
| γλώττα «язик» | ? |
ґло́та «діти»
запозичення з румунської мови;
рум. gloátă «юрба, збіговисько; чернь» походить від болг. гло́та «зграя, стадо, натовп», спорідненого з укр. глота́ «тіснота»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гло́та «зграя, стадо, натовп» | болгарська |
| gloátă «юрба, збіговисько; чернь» | румунська |
| глота́ «тіснота» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України