ГЛОБУСУ — ЕТИМОЛОГІЯ
гло́бус
можливо, через німецьке посередництво (нім. Glóbus) запозичене з новолатинської мови;
нлат. globus у значенні лат. клас, globus terrae «земна куля» споріднене з нім. Kolben ‹ двн. kolbo «булава, качан; колба»;
р. бр. болг. м. схв. гло́бус, п. ч. вл. globus, слц. слн. glóbus;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глоба́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гло́бус | білоруська |
| гло́бус | болгарська |
| globus | верхньолужицька |
| kolbo «булава, качан; колба» | давньоверхньонімецька |
| клас | латинська |
| гло́бус | македонська |
| Kolben | німецька |
| globus | новолатинська |
| globus | польська |
| гло́бус | російська |
| гло́бус | сербохорватська |
| glóbus | словацька |
| glóbus | словенська |
| globus | чеська |
| terrae «земна куля» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України