ГЛИНКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
гли́на
псл. glina ‹ *gleina (із суфіксом -na ‹ *-nā і коренем тим самим, що і в словах глей, [гливі́ти], глист);
споріднене з гр. γλίνη «клей», дісл. klína «мастити, бруднити», ірл. glenaid «завʼязає», кімр. glynu «завʼязати, застрявати»;
р. др.болг. м. гли́на, бр. гліна, п. нл. glina, ч. hlína, слц. вл. hlina, полаб. glaino, схв. гли́на (гњȕла), слн. glína, стсл. ΓΝИΛА, глиΝЬΝъ «глиняний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глина́рня
глине́ць
«алюміній»
глини́на
«частка глини»
гли́нистий
гли́нисько
гли́нище
гли́ній
«алюміній»
гли́нка
«біла глина»
глинкува́тий
глинь
«тс.»
глиня́к
«глинище»
гли́няний
гли́ня́ни́к
«горщик на глину; [глиняна миска Mo; глинище; продавець глини Я]»
гли́ня́нка
«будівля з глини; [глинище]»
гли́ня́стий
сугли́нистий
су́глинок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гліна | білоруська |
| hlina | верхньолужицька |
| γλίνη «клей» | грецька |
| klína «мастити, бруднити» | давньоісландська |
| glenaid «завʼязає» | ірландська |
| glynu «завʼязати, застрявати» | кімрська |
| гли́на | македонська |
| glina | нижньолужицька |
| glaino | полабська |
| glina | польська |
| glina ‹ *gleina (із суфіксом -na ‹ *-nā і коренем тим самим, що і в словах глей, [гливі́ти], глист) | праслов’янська |
| гли́на | російська |
| гли́на (гњȕла) | сербохорватська |
| hlina | словацька |
| glína | словенська |
| ΓΝИΛА | старослов’янська |
| глиΝЬΝъ «глиняний» | українська |
| hlína | чеська |
| гли́на | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України