ГЛИНЕЦЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

гли́на

псл. glina ‹ *gleina (із суфіксом -na ‹ *-nā і коренем тим самим, що і в словах глей, [гливі́ти], глист);
споріднене з гр. γλίνη «клей», дісл. klína «мастити, бруднити», ірл. glenaid «завʼязає», кімр. glynu «завʼязати, застрявати»;
р. др.болг. м. гли́на, бр. гліна, п. нл. glina, ч. hlína, слц. вл. hlina, полаб. glaino, схв. гли́на (гњȕла), слн. glína, стсл. ΓΝИΛА, глиΝЬΝъ «глиняний»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

глина́рня
глине́ць «алюміній»
глини́на «частка глини»
гли́нистий
гли́нисько
гли́нище
гли́ній «алюміній»
гли́нка «біла глина»
глинкува́тий
глинь «тс.»
глиня́к «глинище»
гли́няний
гли́ня́ни́к «горщик на глину; [глиняна миска Mo; глинище; продавець глини Я]»
гли́ня́нка «будівля з глини; [глинище]»
гли́ня́стий
сугли́нистий
су́глинок
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гліна білоруська
hlina верхньолужицька
γλίνη «клей» грецька
klína «мастити, бруднити» давньоісландська
glenaid «завʼязає» ірландська
glynu «завʼязати, застрявати» кімрська
гли́на македонська
glina нижньолужицька
glaino полабська
glina польська
glina ‹ *gleina (із суфіксом -na ‹ *-nā і коренем тим самим, що і в словах глей, [гливі́ти], глист) праслов’янська
гли́на російська
гли́на (гњȕла) сербохорватська
hlina словацька
glína словенська
ΓΝИΛА старослов’янська
глиΝЬΝъ «глиняний» українська
hlína чеська
гли́на ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України