ГЛИЗЯВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гли́зявий «клейкий, вʼязкий»
очевидно, похідне від псл. *glьzdati, спорідненого з дангл. glídan «ковзатися», двн. glîtan «тс.», дісл. gleðr «розставлений» (про ноги);
у такому разі первісна форма прикметника мала бути *глиздявий (*глиздавий);
д могло зникнути насамперед у позиції між приголосними прикметникового утворення типу *глизкий (‹*глиздкий);
навряд чи правильно повʼязується з р. скользкий, склёзкий (Brückner KZ 45, 45; 48, 207);
р. [глёздать] «ковзатися», [глёзкий] «гладкий, слизький»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гли́жа
«урвище, підрите водою»
гли́зький
«глевкий»
гли́зяватий
«клейкуватий, вʼязкуватий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
glídan «ковзатися» | давньоанглійська |
glîtan «тс.» | давньоверхньонімецька |
gleðr «розставлений» (про ноги) | давньоісландська |
*glьzdati | праслов’янська |
скользкий | російська |
глёздать «ковзатися» | російська |
глёзкий «гладкий, слизький» | українська |
глиздявий (*глиздавий) | ? |
глизкий (‹*глиздкий) | ? |
склёзкий | ? |
гле́зень (вид рослини)
можливо, походить з колишнього *glь-zьnь, утвореного від прикметника *glьz-ьwь «гладкий, слизький» (пор. р. [глёзкий]‹glь-z-ъkъ «тс.»), спорідненого з укр. гли́зявий «клейкий, вʼязкий»;
до слів з тим самим коренем належать також псл. glіva (укр. гли́ва), glina (укр. гли́на), glistъ (укр. глист), де відбито інший ступінь вокалізму (*gleiзам. gli-);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
glіva (укр. гли́ва) | праслов’янська |
гли́зявий «клейкий, вʼязкий» | українська |
*glь-zьnь | ? |
*glьz-ьwь «гладкий, слизький» (пор. р. [глёзкий]‹glь-z-ъkъ «тс.») | ? |
glina (укр. гли́на) | ? |
glistъ (укр. глист) | ? |
глузд «розум, сенс, свідомість; (первісно) мозок» (збережене у виразі глузди відбити?)
менш імовірне зближення (Bern. I 308 – 309; Фасмер І 416) з двн. glau «розумний, розсудливий», гот. glaggwo, glaggwuba «точний», дісл. glǫggr «розумний, ясний, гострий»;
через семантичну ланку «гладкий, ковзкий, слизький» може бути повʼязане також з р. [глузди́ть] «ковзатися», [глу́дкий] «гладкий, слизький», [глудь] «гладінь, ожеледь», лит. glaudùs «гладко прилеглий», gludùs «гла́дкий», glaũsti «щільно прикладати, пригорнутися», glúdoti «лежати пригорнувшися», лтс. glauda «гладкість, гладінь», glaũdît «гладити, пестити», gluds «гладкий, слизький»;
загальноприйнятої етимології не має;
виводиться (Bern. I 308 – 309) з псл. (сх.) [gluzdъ] «мозок» ‹ *gloud- «слизувата грудка» (слово могло виникнути як синонім до основного mozgъ у звʼязку з виглядом мозку), що повʼязане з такими словами того самого кореня, як *glьzьnь (укр. гле́зень), *glьjь (укр. глей), gliva (укр. гли́ва), glina (укр. гли́на), glistъ (укр. глист) *glěnъ (укр. глінь), а також укр. гли́зявий, в основі яких лежить поняття чогось слизького;
у такому разі, очевидно, споріднене з снн. klōt «грудка, куля», свн. klōӡ «грудка» (‹пгерм. *klauta-), дінд. glāúḥ «пака, купа», а також норв. klyse «слизувата грудка», снн. klus «маса»;
р. (пд.) [глузд] «розум, памʼять, мозок», бр. глузд «розум, мозок», глузды «мозок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безглу́здий
безглу́здіти
безглу́здя
глу́зди
«нутрощі, тельбухи Л; розум Me»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
глузд «розум, мозок» | білоруська |
glaggwo | готська |
glau «розумний, розсудливий» | давньоверхньонімецька |
glāúḥ «пака, купа» | давньоіндійська |
glǫggr «розумний, ясний, гострий» | давньоісландська |
glauda «гладкість, гладінь» | латиська |
glaudùs «гладко прилеглий» | литовська |
klyse «слизувата грудка» | норвезька |
gluzdъ «мозок» (сх.) | праслов’янська |
глузди́ть «ковзатися» | російська |
глузд «розум, памʼять, мозок» (пд.) | російська |
klōӡ «грудка» (‹пгерм. *klauta-) | середньоверхньнімецька |
klōt «грудка, куля» | середньонижньонімецька |
klus «маса» | середньонижньонімецька |
гли́зявий | українська |
глузды «мозок» | українська |
glaggwuba «точний» | ? |
ланку «гладкий, ковзкий, слизький» | ? |
глу́дкий «гладкий, слизький» | ? |
глудь «гладінь, ожеледь» | ? |
gludùs «гла́дкий» | ? |
glaũsti «щільно прикладати, пригорнутися» | ? |
glúdoti «лежати пригорнувшися» | ? |
glaũdît «гладити, пестити» | ? |
gluds «гладкий, слизький» | ? |
*gloud- «слизувата грудка» (слово могло виникнути як синонім до основного mozgъ у звʼязку з виглядом мозку) | ? |
*glьzьnь (укр. гле́зень) | ? |
*glьjь (укр. глей) | ? |
gliva (укр. гли́ва) | ? |
glina (укр. гли́на) | ? |
*glěnъ (укр. глінь) | ? |
глу́зик «дрібний вапняний дутик, що потрапляє в гончарний виріб»
очевидно, походить від п. luz, lóz, [loz], «нещільність; порожнеча, пустота», що є запозиченням з німецької мови;
нім. los(e) «вільний, хисткий, розхитаний; (присл.) слабко, вільно», як і двн. днн. свн. lōs «вільний; неодружений; голий», споріднене з д англ. lēas «облудний, брехливий», дісл. lauss «хисткий; вільний», гр. λύω «розвʼязую», лат. solvō (‹*se-luō) «звільняю, розвʼязую», дінд. lunati «відділяє»;
поява приставного г перед початковим л характерна для деяких південно-західних говірок;
у даному разі початкове г могло зʼявитися і під впливом прикметника гли́зявий;
Фонетичні та словотвірні варіанти
глузюва́тий
«неоднорідний, грудкуватий, з дрібними дутиками»
(про глину)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
lēas «облудний, брехливий» | англійська |
λύω «розвʼязую» | грецька |
lōs «вільний; неодружений; голий» | давньоверхньонімецька |
lunati «відділяє» | давньоіндійська |
lauss «хисткий; вільний» | давньоісландська |
lōs «вільний; неодружений; голий» | давньонижньонімецька |
solvō «звільняю, розвʼязую» (‹*se-luō) | латинська |
los(e) «вільний, хисткий, розхитаний; (присл.) слабко, вільно» | німецька |
luz | польська |
lōs «вільний; неодружений; голий» | середньоверхньнімецька |
lóz | ? |
loz | ? |
гли́зявий | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України