ГЛИЗЯВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, похідне від псл. *glьzdati, спорідненого з дангл. glídan «ковзатися», двн. glîtan «тс.», дісл. gleðr «розставлений» (про ноги);

у такому разі первісна форма прикметника мала бути *глиздявий (*глиздавий);

д могло зникнути насамперед у позиції між приголосними прикметникового утворення типу *глизкий (‹*глиздкий);

навряд чи правильно повʼязується з р. скользкий, склёзкий (Brückner KZ 45, 45; 48, 207);

р. [глёздать] «ковзатися», [глёзкий] «гладкий, слизький»;

можливо, походить з колишнього *glь-zьnь, утвореного від прикметника *glьz-ьwь «гладкий, слизький» (пор. р. [глёзкий]‹glь-z-ъkъ «тс.»), спорідненого з укр. гли́зявий «клейкий, вʼязкий»;

до слів з тим самим коренем належать також псл. glіva (укр. гли́ва), glina (укр. гли́на), glistъ (укр. глист), де відбито інший ступінь вокалізму (*gleiзам. gli-);

менш імовірне зближення (Bern. I 308 – 309; Фасмер І 416) з двн. glau «розумний, розсудливий», гот. glaggwo, glaggwuba «точний», дісл. glǫggr «розумний, ясний, гострий»;

через семантичну ланку «гладкий, ковзкий, слизький» може бути повʼязане також з р. [глузди́ть] «ковзатися», [глу́дкий] «гладкий, слизький», [глудь] «гладінь, ожеледь», лит. glaudùs «гладко прилеглий», gludùs «гла́дкий», glaũsti «щільно прикладати, пригорнутися», glúdoti «лежати пригорнувшися», лтс. glauda «гладкість, гладінь», glaũdît «гладити, пестити», gluds «гладкий, слизький»;

загальноприйнятої етимології не має;

виводиться (Bern. I 308 – 309) з псл. (сх.) [gluzdъ] «мозок» ‹ *gloud- «слизувата грудка» (слово могло виникнути як синонім до основного mozgъ у звʼязку з виглядом мозку), що повʼязане з такими словами того самого кореня, як *glьzьnь (укр. гле́зень), *glьjь (укр. глей), gliva (укр. гли́ва), glina (укр. гли́на), glistъ (укр. глист) *glěnъ (укр. глінь), а також укр. гли́зявий, в основі яких лежить поняття чогось слизького;

у такому разі, очевидно, споріднене з снн. klōt «грудка, куля», свн. klōӡ «грудка» (‹пгерм. *klauta-), дінд. glāúḥ «пака, купа», а також норв. klyse «слизувата грудка», снн. klus «маса»;

р. (пд.) [глузд] «розум, памʼять, мозок», бр. глузд «розум, мозок», глузды «мозок»;

очевидно, походить від п. luz, lóz, [loz], «нещільність; порожнеча, пустота», що є запозиченням з німецької мови;

нім. los(e) «вільний, хисткий, розхитаний; (присл.) слабко, вільно», як і двн. днн. свн. lōs «вільний; неодружений; голий», споріднене з д англ. lēas «облудний, брехливий», дісл. lauss «хисткий; вільний», гр. λύω «розвʼязую», лат. solvō (‹*se-luō) «звільняю, розвʼязую», дінд. lunati «відділяє»;

поява приставного г перед початковим л характерна для деяких південно-західних говірок;

у даному разі початкове г могло зʼявитися і під впливом прикметника гли́зявий;