ГЛИЗЯВИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

гли́зявий «клейкий, вʼязкий»

очевидно, похідне від псл. *glьzdati, спорідненого з дангл. glídan «ковзатися», двн. glîtan «тс.», дісл. gleðr «розставлений» (про ноги);
у такому разі первісна форма прикметника мала бути *глиздявий (*глиздавий);
д могло зникнути насамперед у позиції між приголосними прикметникового утворення типу *глизкий (‹*глиздкий);
навряд чи правильно повʼязується з р. скользкий, склёзкий (Brückner KZ 45, 45; 48, 207);
р. [глёздать] «ковзатися», [глёзкий] «гладкий, слизький»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гли́жа «урвище, підрите водою»
гли́зький «глевкий»
гли́зяватий «клейкуватий, вʼязкуватий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
glídan «ковзатися» давньоанглійська
glîtan «тс.» давньоверхньонімецька
gleðr «розставлений» (про ноги) давньоісландська
*glьzdati праслов’янська
скользкий російська
глёздать «ковзатися» російська
глёзкий «гладкий, слизький» українська
глиздявий (*глиздавий) ?
глизкий (‹*глиздкий) ?
склёзкий ?

гле́зень (вид рослини)

можливо, походить з колишнього *glь-zьnь, утвореного від прикметника *glьz-ьwь «гладкий, слизький» (пор. р. [глёзкий]‹glь-z-ъkъ «тс.»), спорідненого з укр. гли́зявий «клейкий, вʼязкий»;
до слів з тим самим коренем належать також псл. glіva (укр. гли́ва), glina (укр. гли́на), glistъ (укр. глист), де відбито інший ступінь вокалізму (*gleiзам. gli-);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
glіva (укр. гли́ва) праслов’янська
гли́зявий «клейкий, вʼязкий» українська
*glь-zьnь ?
*glьz-ьwь «гладкий, слизький» (пор. р. [глёзкий]‹glь-z-ъkъ «тс.») ?
glina (укр. гли́на) ?
glistъ (укр. глист) ?

глузд «розум, сенс, свідомість; (первісно) мозок» (збережене у виразі глузди відбити?)

менш імовірне зближення (Bern. I 308 – 309; Фасмер І 416) з двн. glau «розумний, розсудливий», гот. glaggwo, glaggwuba «точний», дісл. glǫggr «розумний, ясний, гострий»;
через семантичну ланку «гладкий, ковзкий, слизький» може бути повʼязане також з р. [глузди́ть] «ковзатися», [глу́дкий] «гладкий, слизький», [глудь] «гладінь, ожеледь», лит. glaudùs «гладко прилеглий», gludùs «гла́дкий», glaũsti «щільно прикладати, пригорнутися», glúdoti «лежати пригорнувшися», лтс. glauda «гладкість, гладінь», glaũdît «гладити, пестити», gluds «гладкий, слизький»;
загальноприйнятої етимології не має;
виводиться (Bern. I 308 – 309) з псл. (сх.) [gluzdъ] «мозок» ‹ *gloud- «слизувата грудка» (слово могло виникнути як синонім до основного mozgъ у звʼязку з виглядом мозку), що повʼязане з такими словами того самого кореня, як *glьzьnь (укр. гле́зень), *glьjь (укр. глей), gliva (укр. гли́ва), glina (укр. гли́на), glistъ (укр. глист) *glěnъ (укр. глінь), а також укр. гли́зявий, в основі яких лежить поняття чогось слизького;
у такому разі, очевидно, споріднене з снн. klōt «грудка, куля», свн. klōӡ «грудка» (‹пгерм. *klauta-), дінд. glāúḥ «пака, купа», а також норв. klyse «слизувата грудка», снн. klus «маса»;
р. (пд.) [глузд] «розум, памʼять, мозок», бр. глузд «розум, мозок», глузды «мозок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безглу́здий
безглу́здіти
безглу́здя
глу́зди «нутрощі, тельбухи Л; розум Me»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
глузд «розум, мозок» білоруська
glaggwo готська
glau «розумний, розсудливий» давньоверхньонімецька
glāúḥ «пака, купа» давньоіндійська
glǫggr «розумний, ясний, гострий» давньоісландська
glauda «гладкість, гладінь» латиська
glaudùs «гладко прилеглий» литовська
klyse «слизувата грудка» норвезька
gluzdъ «мозок» (сх.) праслов’янська
глузди́ть «ковзатися» російська
глузд «розум, памʼять, мозок» (пд.) російська
klōӡ «грудка» (‹пгерм. *klauta-) середньоверхньнімецька
klōt «грудка, куля» середньонижньонімецька
klus «маса» середньонижньонімецька
гли́зявий українська
глузды «мозок» українська
glaggwuba «точний» ?
ланку «гладкий, ковзкий, слизький» ?
глу́дкий «гладкий, слизький» ?
глудь «гладінь, ожеледь» ?
gludùs «гла́дкий» ?
glaũsti «щільно прикладати, пригорнутися» ?
glúdoti «лежати пригорнувшися» ?
glaũdît «гладити, пестити» ?
gluds «гладкий, слизький» ?
*gloud- «слизувата грудка» (слово могло виникнути як синонім до основного mozgъ у звʼязку з виглядом мозку) ?
*glьzьnь (укр. гле́зень) ?
*glьjь (укр. глей) ?
gliva (укр. гли́ва) ?
glina (укр. гли́на) ?
*glěnъ (укр. глінь) ?

глу́зик «дрібний вапняний дутик, що потрапляє в гончарний виріб»

очевидно, походить від п. luz, lóz, [loz], «нещільність; порожнеча, пустота», що є запозиченням з німецької мови;
нім. los(e) «вільний, хисткий, розхитаний; (присл.) слабко, вільно», як і двн. днн. свн. lōs «вільний; неодружений; голий», споріднене з д англ. lēas «облудний, брехливий», дісл. lauss «хисткий; вільний», гр. λύω «розвʼязую», лат. solvō (‹*se-luō) «звільняю, розвʼязую», дінд. lunati «відділяє»;
поява приставного г перед початковим л характерна для деяких південно-західних говірок;
у даному разі початкове г могло зʼявитися і під впливом прикметника гли́зявий;
Фонетичні та словотвірні варіанти

глузюва́тий «неоднорідний, грудкуватий, з дрібними дутиками» (про глину)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lēas «облудний, брехливий» англійська
λύω «розвʼязую» грецька
lōs «вільний; неодружений; голий» давньоверхньонімецька
lunati «відділяє» давньоіндійська
lauss «хисткий; вільний» давньоісландська
lōs «вільний; неодружений; голий» давньонижньонімецька
solvō «звільняю, розвʼязую» (‹*se-luō) латинська
los(e) «вільний, хисткий, розхитаний; (присл.) слабко, вільно» німецька
luz польська
lōs «вільний; неодружений; голий» середньоверхньнімецька
lóz ?
loz ?
гли́зявий ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України