ГЛЕКА — ЕТИМОЛОГІЯ

мало переконливим є також виведення (Семереньи ВЯ 1967/4, 20) від гр. κύλιξ «чашка»;

з тих самих міркувань неприйнятні зіставлення з псл. [*glьjь], укр. глей (Bern. I 310) або з п. gleń «скибка хліба», що виводиться разом з *gъlьkъ від кореня *glu(Brückner 141, 172);

псл. сх. [*gъlьkъ, *gъlьcь], які, очевидно, є початково зменшувальними формами від нє збереженого псл. *gъlъ (‹іє. [*gulos]);

повʼязане з гр. γαυλός «глек, кругла посудина для води або молока», γυλλάς «вид чаші», γυάλας «мегарська чаша», γαυλός, γαυλος «округле фінікійське вантажне судно», дісл. ісл. kjóll «корабель», дангл. сēоe, днн. двн. kiol, свн. kēl «тс.», очевидно, також дінд. golaḥ «округла посудина для води», яке вважається ще запозиченням з дравідських мов (Mayrhofer I 349);

дальша етимологія не зʼясована;

позасловʼянські відповідники виводяться від іє. *geu- «згинати, заокруглюватися», *geulo- «щось округле» (Pokorny 396 – 397), у такому разі псл. *gъlьkъ могло б бути виведене від іє. *gu-l-iko-s;

проте оскільки подібні назви є і в інших мовних сімʼях – гебр. gullā «округла посудина для олії», ак. gullatu «вид посудини», арам. gulIetā «глек для вина», ар. gulla «глек, глечик», груз. (можливо, з ар.) kula «глек для вина з вузькою шийкою» – і є думки, що гр. γαυλός (Lewy Fremdw. 151, 210) і дінд. golah (Rosén Lešonénu La’am II (12) 21, за Майргофером) запозичені з семітських мов, можна припускати, що йдеться про культурне слово східносередземноморської області (можливо, семітського походження), яке потрапило до германців і східних словʼян, де йому надано місцевої форми за допомогою зменшувального суфікса -ьkъ або -ьсь;

менш вірогідне з фонетичного погляду повʼязання з псл. *glъtati «ковтати» (укр. глита́ти) (Sławski І 421; Дзендзелівський RKJ ŁTN 15, 123 – 124);

р. (псков.) [гилёк] (‹*голёк чи з псл. gylьkъ.) «рукомийник (глек, пристосований для миття рук)», (пд.зах.) [глек] «глек, кухоль», ст. голец «посудина, вживана як міра сипких тіл», бр. гляк «глек», др. гълькъ, гълекъ, глекъ, голькъ, голкъ, п. [hlak, lak] (з бр.), [hlek] (з укр.);

результат зближення з основою глад-(ити) прасловʼянської основи laty чи latь на позначення глиняного посуду, збереженої в р. [ла́тка] «глиняна сковорода, черепʼяна миска», бр. ла́тка «миска», ла́тушка, ла́душка «тс.», др. латъка «горщик», ладъка, латы, латъвь «тс.», п. [łatka] «горщик для молока», ч. діал. слц. látka «глечик, горщик для молока», болг. ла́твица «глечик», схв. [lat] «глиняна посудина», [latica] «тс.», слн. látvica «глиняна сковорода», стсл. ЛАТЪКА «горщик»;

псл. laty (latb), можливо, споріднене з нвн. Letten «глина», двн. letto «тс.», дісл. leÞja (‹*laÞjōn-) «глина; бруд», сірл. lathach «намул»;

менш переконливе тлумачення (Дзендзелівський RKJ ŁTN 15, 123 – 124) як результату контамінації слів глек і гладки́й або зіставлення (Фасмер II 465) з лит. luõtas «човен»;

бр. глады́ш, глады́шка, п. [gładyszka] «тс.»;

очевидно, експресивне утворення від слова глек;

«глиняна посудина»;

в основі асоціації може бути фразеологізм розбити глек;

не виключені також асоціації з словом ґлеґ «гра, в якій палками намагаються збити встромлену в землю палку»;