ГЛАШАТАЮ — ЕТИМОЛОГІЯ
глас
через давньоруську мову запозичене з старословʼянської;
стсл. ГЛАСЪ є закономірним південнословʼянським відповідником до др. голосъ, укр. го́лос;
р. глас, бр. глас, др. гласъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
возгла́си
«вихваляння»
возгласи́тися
«прославитися»
возгласну́тися
«обізватися»
гла́сний
глаша́тай
присоглаша́ти
«схиляти на свій бік»
согла́с
«згода»
согла́ска
«одностайність»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| глас | білоруська |
| голосъ | давньоруська |
| гласъ | давньоруська |
| глас | російська |
| ГЛАСЪ | старослов’янська |
| го́лос | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України