ГИЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
гиджга́ (вигук, яким нацьковують собак)
неясне;
вважається первісним вигуком, як і нвн. [huss, hussa] «тс.»;
п. hyżha, hużha, huż, huzia, huziu, huź, huziaha, huźha, hajzeha, uzie, вл. Нл. huš «тс.», ч. huškati «цькувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
геджа́
гейджа́
гидж
гиджа́
гийджа́
гича́
го́йджа́
гойджя́
гойжа́
гудж
гу́джа́
гуджга́
гуджя́
гужа́
гу́нджя
гуч
гучжа́
ж
ужа́-ужа́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| huš «тс.» | верхньолужицька |
| huš «тс.» | нижньолужицька |
| huss, hussa «тс.» | нововерхньонімецька |
| hyżha | польська |
| hużha | польська |
| huż | польська |
| huzia | польська |
| huziu | польська |
| huź | польська |
| huziaha | польська |
| huźha | польська |
| hajzeha | польська |
| uzie | польська |
| huškati «цькувати» | чеська |
ги́чка «ботвина; [качан кукурудзи]»
псл. (пн.) [gyčь, gyča, gyčelь], повʼязане, з одного боку, з *gukъ, *gučь, укр. [гук] «стрілка цибулі», бр. гук «росток», п. (каш.) [guč (guča)] «шишка, мозоль», схв. гука «наріст на тілі, на дереві», з другого, – з псл. *gyža, *gyželь «стегно, верхня частина ноги» (пор. укр. ги́жки́ «холодець із свинячих ніг»; пор. також укр. [ги́шель] «голінка»);
пояснення п. giczoł як наслідку контамінації п. giźa з piszczel «велика гомілкова кістка» (Otrębski ŻW 276 – 277) непереконливе;
р. [гичь] «огудина; ботвина», бр. [гіча́н] «гичка», п. giczoł «голінка», giczał, giczeł, [gical, gicol] «тс.», [gicz] «стегно, нога», ст. giczelnik «живокіст (лікарська рослина, застосовувана для лікування зламаної кістки ноги)», ч. (мор.) [hycała] «товста кістка», [hyča] «качан капусти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́ка
«гичка»
гич
гича́
гича́лля
(зб.)
гича́ль
«стебло, товсте ребро листка, товстий прожилок листка»
гича́н
«тс.»
гичи́на
«одне стебло гичі»
гичня́к
«картоплиння»
ги́ччя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гук «росток» | білоруська |
| гіча́н «гичка» | білоруська |
| guč «шишка, мозоль» (каш.)(guča)] | польська |
| giczoł | польська |
| giźa з piszczel «велика гомілкова кістка» | польська |
| giczoł «голінка» | польська |
| giczał «голінка» | польська |
| giczeł «голінка» | польська |
| *gyža | праслов’янська |
| гичь «огудина; ботвина» | російська |
| гука «наріст на тілі, на дереві» | сербохорватська |
| гук «стрілка цибулі» | українська |
| gical «тс.» | українська |
| gicol «тс.» | українська |
| gicz «стегно, нога» | українська |
| hyča «качан капусти» | українська |
| hycała «товста кістка» (мор.) | чеська |
| *gukъ | ? |
| *gučь | ? |
| *gyželь «стегно, верхня частина ноги» (пор. укр. ги́жки́ «холодець із свинячих ніг»; пор. також укр. [ги́шель] «голінка») | ? |
| giczelnik «живокіст (лікарська рослина, застосовувана для лікування зламаної кістки ноги)» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України