ГИЦКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
гиц (вигук на позначення стрибка)
експресивне утворення, паралельне до гець1, гоц, гуц;
фонетично й семантично непереконливим видається зближення (Sławski І 441) з схв. гȕц (вигук, яким підкликають свиней), слн. gîcati «возити» (дит.);
п. hyc (вигук на позначення стрибка), hycać «підплигувати», [chyc] (вигук на позначення різкого руху), ч. hýčkati «гойдати, колихати; пестити, гладити», слц. [hyc] (виг.), hýcať «бризкати, розкидати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́цати
«підскакувати при їзді верхи, підкидати (про віз під час їзди); гуцикати дитину»
гицили́ти
«стукати, бити»
ги́цилка
«вибій; борозна»
ги́цкати
«підстрибувати, плигати»
ги́цнути
«тупнути (ногою)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hyc «підплигувати» (вигук на позначення стрибка), hycać | польська |
| гȕц (вигук, яким підкликають свиней) | сербохорватська |
| hyc «бризкати, розкидати» (виг.), hýcať | словацька |
| gîcati «возити» (дит.) | словенська |
| chyc (вигук на позначення різкого руху) | українська |
| hýčkati «гойдати, колихати; пестити, гладити» | чеська |
| гець | ? |
| гоц | ? |
| гуц | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України