ГИРЯВА — ЕТИМОЛОГІЯ
ги́ра «волосся на голові, чуб»
неясне;
можливо, повʼязане з п. [gira] (презирл.) «велика, незграбна нога, нога тварини», [giéra] «тс.», слц. [hýra] «ґуля», слн. gir «сук»;
далі зіставляється з схв. гура «горб, наріст», слн. gura «потовщення з смоли», лит. gurẽlis «кулька», гр. γῡρός «круглий, зігнутий»;
непереконливе з семантичного погляду повʼязання п. gira, giera з нім. ст. Gehr «спис» (Karłowicz SWO 180; SW І 825), що передбачало б запозичення укр. [ги́ра] в польської мови;
рум. hîrcă «череп, голова», молд. хыркэ «тс.» – з укр;
р. [ги́ря] «коротка стрижка; підстрижена людина, голова; морда, пика» (з укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гирі́вка
«скуйовджене волосся; комета»
ги́рка
«верхня частина голови»
гиру́н
«коротко острижена людина»
гирюва́тий
«скуйовджений»
ги́ря
«тс.; голена людина Бі»
ги́рявець
«людина із скуйовдженим волоссям»
ги́рявий
«коротко острижений; голений Бі; лисий Бі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| γῡρός «круглий, зігнутий» | грецька |
| gurẽlis «кулька» | литовська |
| хыркэ «тс.» | молдавська |
| Gehr «спис» | німецька |
| gira «велика, незграбна нога, нога тварини» (презирл.) | польська |
| gira | польська |
| ги́ря «коротка стрижка; підстрижена людина, голова; морда, пика» (з укр.?) | російська |
| гура «горб, наріст» | сербохорватська |
| hýra «ґуля» | словацька |
| gir «сук» | словенська |
| gura «потовщення з смоли» | словенська |
| ги́ра | українська |
| giéra «тс.» | ? |
| Gehr «спис» | ? |
| hîrcă «череп, голова» | ? |
ги́рити «занапащати, втрачати, розтринькувати»
запозичення з словацької і старочеської мов;
ч. hýřiti «пити-гуляти; бути багатим на щось» (заст. hýrati «тс.»), ст. hýřiti «грішити, помилятися, блукати», слц. hýriť «пити-гуляти, розкошувати (марнотратно жити); бути багатим на щось» в одному значенні зіставляються з лтс. gūrât «повільно рухатися; ледарювати», в другому виводяться від двн. irrôn «блукати, вводити в оману; помилятися», повʼязаного з двн. іrrі «гнівний; (пізніше) заблуканий», спорідненим з лат. erro «заблудитися; помилитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гир
(у виразі гиром ходити «занепасти, опуститись»)
гира́ти
«тратити, втрачати»
гири́ти
«марнувати; нищити; продавати за безцінь»
гири́ця
«місце, в якому марнується добро»
ги́рник
«марнотрат»
ги́рявий
«зіпсований, поганий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| irrôn «блукати, вводити в оману; помилятися» | давньоверхньонімецька |
| іrrі «гнівний; (пізніше) заблуканий» | давньоверхньонімецька |
| erro «заблудитися; помилитися» | латинська |
| gūrât «повільно рухатися; ледарювати» | латиська |
| hýriť «пити-гуляти, розкошувати (марнотратно жити); бути багатим на щось» | словацька |
| hýřiti «пити-гуляти; бути багатим на щось» (заст. hýrati «тс.») | чеська |
| hýřiti «грішити, помилятися, блукати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України