ГИРУН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
геру́н «віл з короткими тупими ро гами; глечик з відбитим верхом»
очевидно, пов’язав з [гиру́н] «коротко обстрижена людина›: похідним від [ги́ря] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́рка
«глечик з наді битим горлом»
гиру́н
«глечик з надбитим або низьким горлом Ва, [гиру́нчик, гирю́нчик, гору́нчик, го рю́нчик] «тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гиру́н «коротко обстрижена людина›: похідним від [ги́ря] «тс.» | ? |
ги́ра «волосся на голові, чуб»
неясне;
можливо, повʼязане з п. [gira] (презирл.) «велика, незграбна нога, нога тварини», [giéra] «тс.», слц. [hýra] «ґуля», слн. gir «сук»;
далі зіставляється з схв. гура «горб, наріст», слн. gura «потовщення з смоли», лит. gurẽlis «кулька», гр. γῡρός «круглий, зігнутий»;
непереконливе з семантичного погляду повʼязання п. gira, giera з нім. ст. Gehr «спис» (Karłowicz SWO 180; SW І 825), що передбачало б запозичення укр. [ги́ра] в польської мови;
рум. hîrcă «череп, голова», молд. хыркэ «тс.» – з укр;
р. [ги́ря] «коротка стрижка; підстрижена людина, голова; морда, пика» (з укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гирі́вка
«скуйовджене волосся; комета»
ги́рка
«верхня частина голови»
гиру́н
«коротко острижена людина»
гирюва́тий
«скуйовджений»
ги́ря
«тс.; голена людина Бі»
ги́рявець
«людина із скуйовдженим волоссям»
ги́рявий
«коротко острижений; голений Бі; лисий Бі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| γῡρός «круглий, зігнутий» | грецька |
| gurẽlis «кулька» | литовська |
| хыркэ «тс.» | молдавська |
| Gehr «спис» | німецька |
| gira «велика, незграбна нога, нога тварини» (презирл.) | польська |
| gira | польська |
| ги́ря «коротка стрижка; підстрижена людина, голова; морда, пика» (з укр.?) | російська |
| гура «горб, наріст» | сербохорватська |
| hýra «ґуля» | словацька |
| gir «сук» | словенська |
| gura «потовщення з смоли» | словенська |
| ги́ра | українська |
| giéra «тс.» | ? |
| Gehr «спис» | ? |
| hîrcă «череп, голова» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України