ГИНЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ги́біти «страждати; пропадати; хиріти, хворіти»
псл. gybati (gyběti), *gybnǫti, пов'язане з gubiti «губити», *gъbnǫti «гнути»;
значення розвинулось від первісного «схилятися, згинатися від слабості, старості» до «гинути»;
відокремлення gyb- «гинути» від етимологічно тотожного gyb- «гнути» (Mikl. EW 82; Bezzenberger BB 4, 352; Machek ESJČ 193) непереконливе;
сумнівні також порівняння з ісл. kopa «віднімати, здирати» (Zupitza GG 149) і з сперс. jumbīnĩtār «губитель» (Scheftelowitz WZKM 34, 225);
р. ги́бнуть, [ги́нуть], бр. гібе́ць «нидіти», гі́нуць «гинути», п. ginąć, ч. hynouti, слц. hynúť, вл. hinyć, нл. ginuś, болг. ги́бна, ги́на, м. гине, схв. гȕнути, слн. gíniti, стсл. ГЫБАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́бель
ги́блий
«непридатний, поганий»
ги́бнути
«гинути»
ги́нути
за
«згубно»
заги́б
заги́ба
загиба́ти
загибель
заги́бок
«загибель»
заги́н
наги́бнутися
«натерпітися»
поги́бель
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гібе́ць «нидіти» | білоруська |
| ги́бна | болгарська |
| hinyć | верхньолужицька |
| kopa «віднімати, здирати» | ісландська |
| гине | македонська |
| ginuś | нижньолужицька |
| ginąć | польська |
| gybati (gyběti) | праслов’янська |
| ги́бнуть | російська |
| гȕнути | сербохорватська |
| jumbīnĩtār «губитель» | середньоперська |
| hynúť | словацька |
| gíniti | словенська |
| ГЫБАТИ | старослов’янська |
| ги́нуть | українська |
| гі́нуць «гинути» | українська |
| ги́на | українська |
| hynouti | чеська |
| *gybnǫti | ? |
| gubiti «губити» | ? |
| *gъbnǫti «гнути» | ? |
| первісного «схилятися, згинатися від слабості, старості» | ? |
| до «гинути» | ? |
| gyb- «гинути» | ? |
| gyb- «гнути» | ? |
кик «кінець, смерть, загибель»
очевидно, продовжує псл. *kyk- «згинатися; (перен.) гинути» «іє. *keuk- «кривити, згинати, скручувати»);
ідея смерті асоціювалася з ідеєю згинання і скручування;
як семантичні паралелі пор. укр. ги́нути й гну́ти, крути́тися і скрути́тися («Щоб ти скрутився!» – емфатичне побажання смерті);
малу поширеність слів кик, ки́кнути можна пояснювати табу на назви такого роду і магічною силою, яка приписувалась подібним словам;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ки́кнути
«загинути»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *keuk- | індоєвропейська |
| *kyk- «згинатися; (перен.) гинути» | праслов’янська |
| ги́нути | українська |
| гну́ти | українська |
| крути́тися («Щоб ти скрутився!» -- емфатичне побажання смерті) | українська |
| скрути́тися («Щоб ти скрутився!» -- емфатичне побажання смерті) | українська |
| Щоб ти скрутився! | українська |
| кик | українська |
| ки́кнути | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України