ГИЛЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, результат видозміни первісного гуля́ (пор. [гуля-гуч] – вигук, яким женуть гусей), можливо, повʼязаного з дієсловом гуля́ти;

зміна фонетичної форми слова могла відбутися з метою дисиміляції щодо поєднуваного з вигуком слова гу́си (пор. гиля, гуси; гиль, гуси), а також для відрізнення від вигуку гулі, вживаного виключно щодо голубів;

р. [гиль-гиль] (вигук, яким відганяють гусей та ін.), п. [hyl hyl, а hyla, a hila] «тс.»;

повʼязується з р. [гиль] «дурниця» (ЭССЯ 7, 221 – 222);

варіант з ґ, очевидно, зумовлений польським впливом;

вважається (Machek ESJČ 193) словом праєвропейського субстрату;

неясне;

р. [гиль, гель], бр. [гіль] «тс.», п. gil, ст. giel, ч. hejl, hýl, слц. hýl;

псл. [gul- (‹ *goul-)/ *gyl- (‹ *gūl-)/ *gъl- (‹ *gŭl-)];

переконливої етимології не має;

зіставлялося з го́лий (Преобр. І 638; Jagić AfSlPh 17, 292–293; Jakobson 631), з гул, гуля́ти (Bern. I 361), з дінд. gaṇа́ḥ «натовп, ряд» (Fortunatov BB 6, 218), з ґу́ля (Būga RR I 441; Фасмер І 473) та ін;

р. [огу́л] «оптовий, гуртовий рахунок», огу́лом, огу́льно, [о́глом] «огулом», [гуло́м, гула́ми, гилем] «тс.», [гиль] «натовп», [гильмо́] «тс.», бр. агу́лам, п. ogół «сукупність», ogółem, ogólny, ст. oguł;