ГИКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ги́ка́ти
псл. ikati, звуконаслідувального походження;
питання позасловʼянських звʼязків не зʼясоване і складне для розвʼязання через можливість паралельного розвитку;
повʼязання з цсл. ѩчати «стогнати» (Skok І 705; Matzenauer LF 8, 33 – 34), а також з двн. jëhan «говорити», кімр. iaith «мова» (Stokes 223) викликає сумнів;
р. ика́ть, бр. і́каць, п. [ikać], ч. jíknouti, jiknouti «заїкнутися; гикнути», слц. híkať «гикати», вл. hikać «гикати; хлипати, ридати», [jukać] «гикати», нл. hykaś «гикати; ригати», болг. [и́кам] «гикаю», м. ика «гикає», схв. и́цати се «гикатися», и́кавка «гикавка», слн. íkati (íkcati) «заїкатися; ригати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гик
(виг.)
ги́кавець
«заїка»
ги́кавий
ги́кавка
гикавцу́н
ги́кало
ги́катися
«заїкатися, гикати»
гикли́вий
«тс.»
заги́куватися
«заїкатися»
заї́ка
заїка́тися
икавка
и́кати
і́кавка
ї́кавка
«відрижка; ридання»
іка́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| і́каць | білоруська |
| и́кам «гикаю» | болгарська |
| hikać «гикати; хлипати, ридати» | верхньолужицька |
| jëhan «говорити» | давньоверхньонімецька |
| iaith «мова» | кімрська |
| ика «гикає» | македонська |
| hykaś «гикати; ригати» | нижньолужицька |
| ikać | польська |
| ikati | праслов’янська |
| ика́ть | російська |
| и́цати «гикатися» | сербохорватська |
| híkať «гикати» | словацька |
| íkati «заїкатися; ригати» (íkcati) | словенська |
| jukać «гикати» | українська |
| и́кавка «гикавка» | українська |
| ѩчати «стогнати» | церковнослов’янська |
| jíknouti «заїкнутися; гикнути» | чеська |
| jiknouti «заїкнутися; гикнути» | чеська |
гик «шум, крик»
звуконаслідувальне утворення, очевидно, давньоруського періоду, не відбите пам’ятками через народнорозмовний характер слова;
зв’язок з дангл. cohhettan «кашляти», англ. cough «тс.» (Zupitza GG 133) навряд чи можливий;
можливо, пов’язане з гук «звук»;
р. гик, бр. гік;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| cough «тс.» | англійська |
| гік | білоруська |
| cohhettan «кашляти» | давньоанглійська |
| гик | російська |
| гук «звук» | ? |
ігі́ «тьху» (виг.)
можливо, утворилося шляхом подвоєння вигуку гі (ги, ги́кати) з наступним спрощенням першої частини (гі›і);
неясне;
п. [ihi] (з укр.), ч. ihi (вигук подиву), ihy, слц. iha, íha, íhaj, iháj «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гий
игі́
«тс.»
іги́
ігиги́
ігі́й
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ihi (з укр.) | польська |
| iha «тс.» | словацька |
| íha «тс.» | словацька |
| íhaj «тс.» | словацька |
| iháj «тс.» | словацька |
| гі (ги, ги́кати)(гі›і) | українська |
| ги | українська |
| ги́кати | українська |
| ihi (вигук подиву), ihy | чеська |
| ihy | чеська |
ікавка «гикавка сіра, Веrteroa incana (L.) D. C.» (бот.)
пов’язане з іка́ти, ги́ка́ти (див.);
р. ико́тник «тс.; [трава, якою лікуються від нервового захворювання – гикавки]», бр. [укотник];
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́кавка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| укотник | білоруська |
| ико́тник «тс.; [трава, якою лікуються від нервового захворювання -- гикавки]» | російська |
| іка́ти | українська |
| ги́ка́ти | українська |
хи́кнути «гикнути»
звуконаслідувальне утворення, паралельне до ги́кати, ги́кнути, що імітує короткі глибокі природні звуки, зумовлені спазматичним скороченням грудочеревної перепони людини;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хи́кавка
хи́калка
«гикавка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ги́кати | ? |
| ги́кнути | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України