ГИЖКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

іє. *geu- «схиляти, кривити, робити опуклим»;

первісне значення «наріст, ґуля»;

споріднене з лтс. gȗža «стегно», лит. gūžỹs «глотка, кадик; опуклість верхньої стегнової кістки, кістка в стегні»;

псл. gyža‹*gyzja;

n. giża (ст.) «свячена вербова гілка; м’ясо біля ребер (переважно свиняче); гомілкова кістка, її кінець; [частина ноги тварини; холодець з волових ніг; свячений жир]», ч. hýždě «зад, гузка», ст. hýže (hýždě) «стегно, верхня частина стегна», нл. gižel «гомілкова кістка», болг. ги́жа «виноградний кущ», схв. гȕųа «тс.», цсл. гыжа «гроно незрілого винограду»;

очевидно, запозичення з польської мови;

п. [giżela] «велика гомілкова кістка», [giczał (giczoł)] «нога» є похідними від п. ст. giża «гомілкова кістка; її кінець», [giża] «частина ноги тварини; волячі ноги як їжа», спорідненого з ч. ст. hýže «клуб», hýždě «тс.», укр. [гижки́] «холодець із свинячих ніг» (див.);

пов’язувалось також (Machek ESJ Č 302; Recherches 16–17) з лит. kùšti «рушити», ч. ksenec «молоді плазуни; мальки»;

деякі дослідники вважають псл. *gъzъ звуконаслідувальним (Boranić Рад Југосл. акад. 178, 27; Kořínek LF 58, 150);

непереконливе зіставлення (Ильинский ИОРЯС 9/2, 279–282) з псл. *gydь, *gyzdь, *gyža, *guzь, укр, гид, гижки, гузка, а також пов’язання (Потебня РФВЗ, 103) з псл. *gvozdь, укр. гвіздо́к;

безсумнівними відповідниками до псл. [*gъzъ (*gyz-)] є тільки лит. gūžeti «поспішати, бігти юрбою», (пор. п. [gzi] «швидко летить»), [guža] «купа комах», [gužuls] «рій мурашок, комах»;

в українську мову запозичене з польської, на що вказує наявність звука ґ відповідно до псл. g;

псл. (пн.) [*gbzъ (*gyz-)I;

п. giez, бр. гіз, нл. gizkaś;

очевидно, пов’язане з ги́жки́ «ніжки в холодці», ги́шель «гомілка» (див.);

неясне, можливо, пов’язане з [ги́жки́] «холодець із свинячих ніжок; ніжки в холодці» (пор.);