ГИЖА — ЕТИМОЛОГІЯ

;

;

псл. gydъ (gyda), gyditi з паралельними формами gyzdъ, gyzda, з тим самим коренем, що й у псл. gadъ. (укр. гад);

іє. *g^uūdh-/*g^uō(u)dh-, де -dh-,– можливо, лише детермінант;

у такому разі споріднене з дінд. gūtha- «кал» (з тим самим вокалізмом);

первісне значення іменника – «те, що викликає відразу, огиду», звідки первісне значення дієслова «викликати відразу, огиду», «гидувати»;

протилежне значення в південнослов’янських мовах розвинулося, можливо, як наслідок табуїстичного вживання відповідних слів,– щоб не зурочити: «робити гидким» зам. «прикрашати, робити привабливим», «гидота» зам. «окраса, оздоба» і под;

р. [гид] «гад», [ги́дить], бр. гі́дзіць «викликати відразу; нудити», п. ст. gid «огида; огидна людина», [gizd] «огида», [giździć] «бруднити; соромити», ч. hyzditi «чорнити, псувати», ст. hyzd «бридкість», [hyzda] «огида», слц. hyd «свійська птиця; [паразити (воші, блохи, блощиці)]», вл. hidźić «відчувати відразу, ненавидіти», hida «ненависть», болг. ги́здя «прикрашаю, оздоблюю», ги́зда «красуня; кокетка; модниця», м. гизди «оздоблює, прикрашає», схв. ги́здати «прикрашати, добре одягати», ги́зда «окраса, оздоба; пиха; модниця», слн. gízdav «дженджуристий, такий, що любить добре одягатися»;

псл. gyža‹*gyzja;

споріднене з лтс. gȗža «стегно», лит. gūžỹs «глотка, кадик; опуклість верхньої стегнової кістки, кістка в стегні»;

первісне значення «наріст, ґуля»;

іє. *geu- «схиляти, кривити, робити опуклим»;

n. giża (ст.) «свячена вербова гілка; м’ясо біля ребер (переважно свиняче); гомілкова кістка, її кінець; [частина ноги тварини; холодець з волових ніг; свячений жир]», ч. hýždě «зад, гузка», ст. hýže (hýždě) «стегно, верхня частина стегна», нл. gižel «гомілкова кістка», болг. ги́жа «виноградний кущ», схв. гȕųа «тс.», цсл. гыжа «гроно незрілого винограду»;