ГИДКОГО — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. gadъ;

споріднене з лит. geda «сором, стид», двн. quat «бруд», гол. kwaad «злий», нім. Kot «бруд»;

іє. *g^uēdh-, *g^uōdh- «щось огидне, бридке», можливо, з давнішого *g^uōudh-, *g^uēudh-, до якого в такому разі слід зводити і гидь, гидки́й;

зіставлення з дінд. nāgá- «гад» (Machek ESJČ 154) позбавлене підстав;

р. бр. болг. м. гад, др. гадъ, п. нл. gad, ч. слц. вл. had, схв. гȁд, слн. gàd, стсл. ГАДЪ;

псл. gvazdati, пов’язане чергуванням голосних із gyzditi «гидити», gyditi, укр. ги́дити, гидки́й (пор. подібне чергування у квас – ки́слий].– Фасмер І 398; Преобр. І 121; Потебня РФВ 3, 162; Sławski І 383–384; Brückner 165; ЭССЯ 7, 181.– Див. ще гид;

р. [гва́зда] «сльота», гва́здаться «бруднитися», п. [gwazdać] «мазати; ляпати, мазюкати, дряпати; партачити; паскудити, бруднитися», слц. [hvaždiť] «різати», слн. [gvazdati] «базікати, ляпати язиком»;

;

;

псл. gydъ (gyda), gyditi з паралельними формами gyzdъ, gyzda, з тим самим коренем, що й у псл. gadъ. (укр. гад);

іє. *g^uūdh-/*g^uō(u)dh-, де -dh-,– можливо, лише детермінант;

у такому разі споріднене з дінд. gūtha- «кал» (з тим самим вокалізмом);

первісне значення іменника – «те, що викликає відразу, огиду», звідки первісне значення дієслова «викликати відразу, огиду», «гидувати»;

протилежне значення в південнослов’янських мовах розвинулося, можливо, як наслідок табуїстичного вживання відповідних слів,– щоб не зурочити: «робити гидким» зам. «прикрашати, робити привабливим», «гидота» зам. «окраса, оздоба» і под;

р. [гид] «гад», [ги́дить], бр. гі́дзіць «викликати відразу; нудити», п. ст. gid «огида; огидна людина», [gizd] «огида», [giździć] «бруднити; соромити», ч. hyzditi «чорнити, псувати», ст. hyzd «бридкість», [hyzda] «огида», слц. hyd «свійська птиця; [паразити (воші, блохи, блощиці)]», вл. hidźić «відчувати відразу, ненавидіти», hida «ненависть», болг. ги́здя «прикрашаю, оздоблюю», ги́зда «красуня; кокетка; модниця», м. гизди «оздоблює, прикрашає», схв. ги́здати «прикрашати, добре одягати», ги́зда «окраса, оздоба; пиха; модниця», слн. gízdav «дженджуристий, такий, що любить добре одягатися»;

неясне;

зіставляється з гидки́й (Фасмер ІІІ 119);

існує також припущення (Osten-Sacken KZ 44, 155) про зв’язок з гу́дити;

р. [огу́дина] «бадилля», [о́гудь] «тс.»;