ГИБЛІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ге́мбель «рубанок»
запозичене (можливо, через польське посередництво) з німецької мови;
нвн. Hóbel, Hébel «тс.» походить від hobeln «стругати» (первісно «згладжувати нерівності, горби»), що було утворене на базі снн. hövel «горб», пов’язаного з гол. heuvel «горб, купа», спорідненого з лит. kuprà «горб», псл. *kuprъ, укр. ку́пер;
бр. ге́бель, п. hebel, ч. hoblík, ст. hobl, hoble, вл. hěbl, схв. ст. hoblić;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ге́баль
гембелюва́ти
«стругати»
гемблюва́ти
ге́нбаль
ги
«тс.»
ги́бель
ги́біль
гиблі́вкй
«стружки»
гибльо́хи
гиблюва́ти
гимблівкє́
«тс.»
гимбльова́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ге́бель | білоруська |
hěbl | верхньолужицька |
heuvel «горб, купа» | голландська |
kuprà «горб» | литовська |
Hóbel | нововерхньонімецька |
hebel | польська |
*kuprъ | праслов’янська |
hoblić | сербохорватська |
hövel «горб» | середньонижньонімецька |
ку́пер | українська |
hoblík | чеська |
Hébel «тс.» | ? |
hobeln «стругати» (первісно «згладжувати нерівності, горби») | ? |
hobl | ? |
hoble | ? |
hoblić | ? |
ге́мбіль «шум»
можливо, результат контамінації слів ге́ндель «торгівля» і [ги́бель, ги́біль] «погибель»;
неясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ге́мбиль
«клопіт»
ги́мбіль
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ге́ндель «торгівля» | ? |
ги́бель «погибель» | ? |
ги́біль «погибель» | ? |
ги́біти «страждати; пропадати; хиріти, хворіти»
псл. gybati (gyběti), *gybnǫti, пов'язане з gubiti «губити», *gъbnǫti «гнути»;
значення розвинулось від первісного «схилятися, згинатися від слабості, старості» до «гинути»;
відокремлення gyb- «гинути» від етимологічно тотожного gyb- «гнути» (Mikl. EW 82; Bezzenberger BB 4, 352; Machek ESJČ 193) непереконливе;
сумнівні також порівняння з ісл. kopa «віднімати, здирати» (Zupitza GG 149) і з сперс. jumbīnĩtār «губитель» (Scheftelowitz WZKM 34, 225);
р. ги́бнуть, [ги́нуть], бр. гібе́ць «нидіти», гі́нуць «гинути», п. ginąć, ч. hynouti, слц. hynúť, вл. hinyć, нл. ginuś, болг. ги́бна, ги́на, м. гине, схв. гȕнути, слн. gíniti, стсл. ГЫБАТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ги́бель
ги́блий
«непридатний, поганий»
ги́бнути
«гинути»
ги́нути
за
«згубно»
заги́б
заги́ба
загиба́ти
загибель
заги́бок
«загибель»
заги́н
наги́бнутися
«натерпітися»
поги́бель
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гібе́ць «нидіти» | білоруська |
ги́бна | болгарська |
hinyć | верхньолужицька |
kopa «віднімати, здирати» | ісландська |
гине | македонська |
ginuś | нижньолужицька |
ginąć | польська |
gybati (gyběti) | праслов’янська |
ги́бнуть | російська |
гȕнути | сербохорватська |
jumbīnĩtār «губитель» | середньоперська |
hynúť | словацька |
gíniti | словенська |
ГЫБАТИ | старослов’янська |
ги́нуть | українська |
гі́нуць «гинути» | українська |
ги́на | українська |
hynouti | чеська |
*gybnǫti | ? |
gubiti «губити» | ? |
*gъbnǫti «гнути» | ? |
первісного «схилятися, згинатися від слабості, старості» | ? |
до «гинути» | ? |
gyb- «гинути» | ? |
gyb- «гнути» | ? |
у́йма «зменшення, скорочення, убуток, збиток, втрата, шкода»
псл. ujma «нестача, збиток», префіксальне утворення від jęti, jьmǫ «брати»;
припускається, що значення «величезна кількість» у російській мові могло розвинутися в результаті експресивного вживання слова у́йма «нестача» (пор. р. ги́бель «велика кількість»);
р. у́йма «величезна кількість; [простір, великий простір; великий ліс]», [уём, уёмка] «зменшення», бр. [у́льма] «безліч», др. уима «нестача», уимати «віднімати, відокремлювати частину від чогось, утримувати, затримувати», п. ujma «збиток, шкода», ч. újma «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
у́льма «безліч» | білоруська |
уимати «віднімати, відокремлювати частину від чогось, утримувати, затримувати» | білоруська |
уима «нестача» | давньоруська |
ujma «збиток, шкода» | польська |
ujma «нестача, збиток» | праслов’янська |
jьmǫ «брати» | праслов’янська |
jęti | праслов’янська |
ги́бель | російська |
у́йма «величезна кількість; [простір, великий простір; великий ліс]» | російська |
уём | російська |
уёмка «зменшення» | російська |
у́йма «нестача» (пор. р. ги́бель «велика кількість») | українська |
újma «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України