ГЕТЬМАН — ЕТИМОЛОГІЯ
ге́тьма́н
через польську мову запозичене з середньоверхньонімецької;
свн. houbetman, heuptman «командир, командувач» (нвн. Háuptmann «капітан») є складним словом, утвореним з houbet, heupt «голова» (нвн. Haupt «тс.»), спорідненого з лат. caput «тс.», і man «чоловік, людина» (нвн. Mann), спорідненого з дінд. mánus- «тс.», псл. mǫžь, укр. муж;
п. -е- (в hetman) указує на східносередньонімецький діалект, де свн. öu дає ē, як на безпосереднє джерело запозичення;
твердження про зв’язок з ота́ман (Горяев 1892, 2; Bern. І 378) безпідставне;
р. бр. ге́тман, п. hetman, рідк. etman, ст. hejtman, hewtman, hertman, ч. зает. hejtman «капітан; головнокомандувач; староста», ст. hajtman, hýtman, hajp(t)man, haup(t)man, ha(u)tman, hútman, слц. заст. hajtman «капітан; вартівник», вл. hejtman «капіtan; староста», нл. hejtman «начальник»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гатьма́н
гетма́н
гетманъ
(XV ст.)
гетьмана́т
гетьма́нець
гетьмани́ха
гетьма́нич
гетьма́нія
«гетьманування»
гетьма́нство
гетьманува́ти
гетьма́нша
гетьма́нщина
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ге́тман | білоруська |
hejtman «капіtan; староста» | верхньолужицька |
mánus- «тс.» | давньоіндійська |
caput «тс.» | латинська |
hejtman «начальник» | нижньолужицька |
-е- (в hetman) | польська |
hetman | польська |
mǫžь | праслов’янська |
ге́тман | російська |
houbetman | середньоверхньнімецька |
öu | середньоверхньнімецька |
hajtman «капітан; вартівник» | словацька |
муж | українська |
hejtman «капітан; головнокомандувач; староста» | чеська |
heuptman «командир, командувач» (нвн. Háuptmann «капітан») | ? |
heupt «голова» (нвн. Haupt «тс.») | ? |
man «чоловік, людина» (нвн. Mann) | ? |
ота́ман | ? |
etman | ? |
hejtman | ? |
hewtman | ? |
hertman | ? |
hejtman «капітан; головнокомандувач; староста» | ? |
hajtman | ? |
hýtman | ? |
hajp(t)man | ? |
haup(t)man | ? |
ha(u)tman | ? |
hútman | ? |
hajtman «капітан; вартівник» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України