ГЕРМАНЦІ — ЕТИМОЛОГІЯ
герма́нець
походить від лат. Germānus «германець», нез’ясованого, – очевидно, кельтського,– походження;
пов’язується з кімр. garm «кричати, галасувати», дірл. gāirm «тс.» (Klein 652), іє. *ermana «високий, повний» (Schnetz РВrВ 47, 473–474) та ін;
р. бр. болг. герма́нец, п. Germanin, ч. слц. Germán, вл. нл. German, м. Германец «німець», схв. Гèрмāн, Гèрманин, слн. German;
Фонетичні та словотвірні варіанти
герман
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| герма́нец | білоруська |
| герма́нец | болгарська |
| German | верхньолужицька |
| gāirm «тс.» | давньоірландська |
| *ermana «високий, повний» | індоєвропейська |
| garm «кричати, галасувати» | кімрська |
| Germānus «германець» | латинська |
| Германец «німець» | македонська |
| German | нижньолужицька |
| Germanin | польська |
| герма́нец | російська |
| Гèрмāн | сербохорватська |
| Germán | словацька |
| German | словенська |
| Гèрманин | українська |
| Germán | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України