ГЕПАКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
геп (вигук на позначення падіння, удару)
звуконаслідувальне утворення, паралельне до гоп;
брак у більшості слов’янських мов і діалектів схиляє до думки про його порівняно пізнє виникнення;
р. [геп] (виг.), [ге́пать, ге́пнуть] «бити, вдарити», п. [hép] (виг.), hepać «падати; гикати», ч. hep (виг. про стрибок), слц. [hepelať] «тупати», вл. hepać «стрибати» (про зайця);
Фонетичні та словотвірні варіанти
геге́п
«тс.»
геге́пнути
гепа
«зад»
гепа́к
«стусан»
гепа́ка
«тс.»
ге́пати
«бити»
ге́патися
«падати»
ге́пнути
«ударити»
ге́пнутися
«упасти; ударитися»
гепону́ти
ге́пси
«побої»
(у виразі дати гепсів)
герге́пнути
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hepać «стрибати» (про зайця) | верхньолужицька |
| hép «падати; гикати» (виг.), hepać | польська |
| геп (виг.) | російська |
| hepelať «тупати» | словацька |
| ге́пать | українська |
| ге́пнуть «бити, вдарити» | українська |
| hep (виг. про стрибок) | чеська |
| гоп | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України