ГЕНІАЛЬНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ге́ній
запозичення з німецької мови;
нім. Génius походить від лат. genius «геній, дух», пов’язаного з genus «рід»;
р. болг. ге́ний, бр. ге́ній, п. geniusz, ч. слц. génius, вл. genius, м. гениј, схв.гȇнūј, слн. génij;
Фонетичні та словотвірні варіанти
геніа́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ге́ній | білоруська |
| ге́ний | болгарська |
| genius | верхньолужицька |
| genius «геній, дух» | латинська |
| гениј | македонська |
| Génius | німецька |
| geniusz | польська |
| ге́ний | російська |
| génius | словацька |
| génij | словенська |
| схв | українська |
| génius | чеська |
| genus «рід» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України