ГЕНІАЛЬНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ге́ній
запозичення з німецької мови;
нім. Génius походить від лат. genius «геній, дух», пов’язаного з genus «рід»;
р. болг. ге́ний, бр. ге́ній, п. geniusz, ч. слц. génius, вл. genius, м. гениј, схв.гȇнūј, слн. génij;
Фонетичні та словотвірні варіанти
геніа́льний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ге́ній | білоруська |
ге́ний | болгарська |
genius | верхньолужицька |
genius «геній, дух» | латинська |
гениј | македонська |
Génius | німецька |
geniusz | польська |
ге́ний | російська |
génius | словацька |
génij | словенська |
схв | українська |
génius | чеська |
genus «рід» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України