ГЕНЕЗ — ЕТИМОЛОГІЯ
гене́за (зает.)
через польську і через російську мови запозичено, відповідно, з французької і німецької мов;
фр. genèse (ст. génésie), нім. Génesis походять від гр. γένεσις «виникнення, народження», пов’язаного з γίγνομαι (γεννάω) «народжую», γένος «рід»;
р. ге́незис, бр. ге́незіс, п. вл. geneza, ч. genese, слц. слн. genéza, болг. генезис, м. схв. генеза;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гене́зис
генети́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ге́незіс | білоруська |
| генезис | болгарська |
| geneza | верхньолужицька |
| γένεσις «виникнення, народження» | грецька |
| генеза | македонська |
| Génesis | німецька |
| geneza | польська |
| ге́незис | російська |
| генеза | сербохорватська |
| genéza | словацька |
| genéza | словенська |
| genèse (ст. génésie) | французька |
| genese | чеська |
| γένος «рід» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України