ГЕЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

[ге ж, гай, гий] «тс.», ге́йку «вигук при звертанні», ге́йкати «кричати гей, поганяти худобу;

співати пісню з вигуком гей», [ге́йкатися] «багато возитися, клопотатися при перевезенні важких речей», [ге́йки] «їхати вперед» (у виразі ні стейки, ні гейки), [гейко́] «той, хто кричить гей» Я, [ге́йккало] «тс.»;

р. гей, бр. гэй, п. ч. слц. вл. нл. hej, болг. хей, м. xej, схв. хȇj, слн. héj, hèj;

первісний вигук, що зустрічається також в інших індоєвропейських мовах;

пор. лат. hei (вигук, що виражає почуття, емоції), нім. hei (вигук радості, здивування, гніву), рум. hei (вигук при заклику, здивуванні);

пояснюється як варіант вигуку ей з протетичним придихом;

думка про запозичення з німецької мови (Шанский ЭСРЯ І 4, 45; Маchek ESJ Č 164) здається сумнівною;

форми ги, гі є, очевидно, результатами стягнення форми гей (ге і): збереженню цих західноукраїнських форм сполучника міг сприяти вплив з боку п. [kej] «ніби, як», [ke, ki] «тс.», утвореного від займенникового кореня k- з неозначено-вказівним і питальним значенням;

форма гей могла утворитися в результаті злиття часток ге та і (початкове значення «так і»);

пор. також jako «як» з первісного «так»;

форма ге, очевидно, тотожна егимологічно з вказівною часткою [ге];

розвиток значення сполучника «як, ніби» міг початися від значення «так» (пор. слц. hej «так» (ствердна частка), укр. еге́, [гей] «тс.»;

складений вигук, що виник на базі сполучення вигуку гей і видозміни кличної форми іменника [ле́льо] (ле́лю) «батенько, тато»;

сумнівне пов’язання (Бі 207) з Лель, ім’ям бога кохання в давніх слов’ян;

псл. һеnъ, heno;

менш імовірна реконструкція праслов’янської форми як *еnо (Slawski І 414–415);

складне утворення з вказівної частки he займенникового походження, яка зберігається також у словах [гев] «тут,сюди», [геде́] «осьде», [гей] -«ніби», і займенникової основи n-, яка зберігається також у словах він, он, іно́;

бр. гэ́на «он», п. hen «там, далеко», ч. [hen] «он там», слц. hen, heno «тс.», можливо, також р. [энчо] «он там», схв. ȅно «тс.»;

очевидно, результат видозміни незафіксованого *дай-ко, можливо, уподібненого до вигуку гей (пор. також да́лі і [де́лі], да́лебі і [де́лебі]);

пов’язане зі стоя́ти;

заміна кореневого о на е могла бути зумовлена впливом слова [ге́йки] «їхати вперед», похідного від гей (виг.);