ГВОЗДЯМ — ЕТИМОЛОГІЯ

гвіздо́к

псл. gvozdь;
очевидно, тотожне з п. ст. gwozd «ліс у гірській місцевості», ч. ст. hvozd «лісисті гори», схв. ст. гвозд «ліс», слн. gòzd «тс.»;
у такому разі споріднене з двн. questa «китиця, пучок», свн. quast(e), kost(e), нвн. Quaste, дісл. kuostr «тс.», алб. gjethi «листя; гілка», прус. gudde «кущ, ліс»;
іє. *guos-;
зближення з гот. gazds «жало, вістря», лат. hasta «палиця, спис» (Bern. І 365), а також виведення з форми *vozd- (Трубачев ВСЯ 2, 34–36) сумнівне;
р. гвоздь, бр. гвозд, др. гвоздь, гвоздъ, п. gwóźdź, слц. [hvozd], вл. hózdź, нл. gózdź, болг. [гвозд], схв. [гвȍзд] «залізо; камінь, що стирчить із землі», стсл. гвоздь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гвізд
гві́здє
гвіздо́чник
гвіздь
гвіздя́р
гвіздя́рня
гвіздярчу́к
гвіст
гво́здики «бабець-головач, Cottus gobio L.» (іхт.)
гвозди́стий
гвозди́ти
гвозді́вка «вид легкої борони»
гвозді́льня «лапка для витягання забитих гвіздків»
гвоздь
гвузд
гвуст
звізд
звузд
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gjethi «листя; гілка» албанська
гвозд білоруська
гвозд болгарська
hózdź верхньолужицька
gazds «жало, вістря» готська
questa «китиця, пучок» давньоверхньонімецька
kuostr «тс.» давньоісландська
гвоздь давньоруська
*g індоєвропейська
hasta «палиця, спис» латинська
gózdź нижньолужицька
Quaste нововерхньонімецька
gwozd «ліс у гірській місцевості» польська
gwóźdź польська
gvozdь праслов’янська
gudde «кущ, ліс» прусська
гвоздь російська
гвозд «ліс» сербохорватська
гвȍзд «залізо; камінь, що стирчить із землі» сербохорватська
quast(e) середньоверхньнімецька
hvozd словацька
gòzd «тс.» словенська
гвоздъ українська
hvozd «лісисті гори» чеська
gwozd «ліс у гірській місцевості» ?
hvozd «лісисті гори» ?
гвозд «ліс» ?
kost(e) ?
*vozd- ?
гвоздь ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України