ГАЧІ — ЕТИМОЛОГІЯ

такими є зіставлення з дінд. gabháḥ «vulva», вірм. gavak «зад тварини», ірл. gabhal «пахвина», кімр. gafl «femininum pars interior», тобто виведення псл. *gatja від *ghābhtiā (Lidén Arm. St. 33), з гот. giþus «живіт, материнське лоно», двн. guiti «vulva» (Bern. I 297), з гр. γαστήρ (Schrader Reallexikon 1514), іє. *g^uōus «бик» (Погодин Следы 228– 230);

існування назв частин тіла (р. і слн.), омонімічних щодо назви одягу, дає підставу думати про можливість семантичного розвитку «назва частини тіланазва одягу», але конкретні спроби пов’язання з певними частинами тіла мало переконливі;

глибший зв’язок з псл. gatiti як похідним від gatь «за.гата», первісно «вимощений хмизом хід через болото», припускається у виведенні псл. *gatja від іє. *g^uā- «іти», як «одяг, у якому ходять» (Булич ИОРЯС 10/2, 431; Nieminen Sc.֊Sl. З, 224– 235; Machek ESJČ 153–154);

найбільш вірогідним є пов’язання з псл.*gatiţi «прикривати», укр. гати́ти як про нижній одяг первісно типу пов’язки, що закривав певні частини тіла (Brückner 131; Sławski I 245–246);

етимологію не встановлено;

псл. *gatja (одн.), *gatjě (дв.), яке підтверджується старими запозиченнями в фінно-угорських мовах (пор. фін. kaattio «штани», уг. gatya «кальсони, селянські штани»);

р. [га́чи] «стегна; штани, холоші», бр. [га́шнік] «верхня частина, пояс штанів», ст. кгачи «штани», кгати «тс.», п. gacie «кальсони, (ст.) штани; пов’язка; [шерсть на ногах ведмедя)», ст. gace «штани; пов’язка», ч. ст. háče «штани; пов’язка; пояс», заст. hace «кальсони, штани», болг. га́щи «кальсони, [штани, шаровари]», м. га́ки «кальсони, (розм.) штани; кошлате пір’я на ногах птахів», схв. гaћe «кальсони; штани (селянські)», слн. gáča, мн. gáče «кальсони; (анат.) довга калитка у тварини-самця; (ст.) печінка», р.-цсл. гаѱа «білизна»;

запозичення з польської мови;

п. [gacek] «тс.» є, очевидно, скороченням від [gacopérz, gacopiérz], складного слова, утвореного з п. ст. gace «штани; кошлате пір’я на ногах птахів», спорідненого з укр. [га́чі] «штани», і -pérz (piérz) [‹*-pyrь], спільного з тим самим елементом у п. (nieto)perz «кажан» і спорідненого з -пир в укр. нетопи́р «тс.», кореня, пов’язаного з поняттям «літати»;

отже, первісне значення слова мало бути «той, що літає в гачах (штанях)»;

неприйнятні зіставлення п. [gacek] з нвн. [Gatzvogel] «сорока» і іт. gazza «тс.» (Karłowicz SWO 173), а також виведення від нвн. Kauz «совка» або gatzen, gätzen «кудкудакати» (Karłowicz SWO 173);

слц. [häcok] «тс.»;

думка (Дзендзелівський УЗЛП 102–103) про запозичення українських назв з польської мови не зовсім переконлива;

складне утворення з компонентів пир, того самого, що входить і до складу назви нетопи́р «кажан», і гач-, пов’язаного з [га́чі] «штани» (пор. п. gacek «кажан», [gacopiеrz] «тс., (букв.) літаючий у штанях»);

форма [спирга́ч], можливо, пов’язана з слц. [špirhač], яке є результатом скорочення складеної форми [mišperhač] з початковим компонентом miš (‹ myšь) «миша»;

п. [pyrgacek, pyrhacz, prhacz], слц. [pirgac, pirihač, špirhač, šperač, mišperhač, višperhac], схв. [пирац] «тс.»;

Sadn;

менш імовірне – через брак відповідників в угорській і румунській мовах як доконечних посередницях– припущення (Machek ESJČS 119);

щодо розвитку значення пор. укр. гетька «поганий кінь» від [гетта] (вигуку для завертання коней праворуч);

п. [*haćka], очевидно, походило від укр. [гатьта] (вигуку для завертання коней праворуч) і могло бути витіснене формою haczka, що скидається на словацьке запозичення;

слц. hača с. р. утворене від hača жін. р. (hačka), що могли виникнути з п. [*haćka] i похідного від нього [*haća] жін. р. (останнє як czapa від chapka, buła від bułka);

очевидно, запозичене з словацької мови;

՛ не зовсім ясне;

п. [baciar] «молодий кінь, лоша», [hatiar, hatjar] «жеребець», [haczka] «лоша», слц. [hača, -aťa] с. р. «лоша», [hačko] «лоша, жеребець», [hačúr] «лоша», [hača, -і] ж. р. «молода кобила», [hačka] «молода невеликого розуму жінка», [hačurek] «жеребець»;