ГАТАЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
гатала́ «навскач, учвал, чвалом»
очевидно, запозичення з турецької мови;
безпосередньою основою утворення українських слів стало, мабуть, тур. atla- «скачи, плигай», форма 2 ос. одн. наказового способу від дієслова atlamak «скакати, плигати, кидати туди й сюди», пов’язаного з коренем at- «кидати» спільнотюркського походження,– пор. тур. кирг. каз. тат. туркм. at- (am-) «кидати», узб. от-, як. ыт-, чув. [ыт-, ут-], ывӑт«тс.»;
протетичний г з’явився вже на українському ґрунті;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гатала́й
(вигук для передачі галопування коня)
гатала́ти
«їхати, бігти навскач, учвал»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| at- «кидати» (am-) | казахська |
| at- «кидати» (am-) | киргизька |
| atlamak «скакати, плигати, кидати туди й сюди» | осетинська |
| at- «кидати» (am-) | татарська |
| atla- «скачи, плигай» | турецька |
| at- «кидати» (am-) | турецька |
| at- «кидати» (am-) | туркменська |
| от- | узбецька |
| ыт- | чуваська |
| ут- | чуваська |
| ыт- | якутська |
| at- «кидати» | ? |
| at- «кидати» (am-) | ? |
| ывӑт «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України