ГАСИТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. gasiti, *gaŠǫ‹*gasjǫ, первісний каузатив з вокалізмом ō (›a) до іє. *(s)g^ues- «гаснути»;

споріднене з лит. gesýti, gesìnti «гасити», лтс. dzēst «тс.», гр. атт. σβέννῡμι, гр. гом. σβέσ-σαι «тс.», ἄ-σβεστος «непогасний», гр. іон. σβѽσαι «гасити», тох. käs- «гаснути», можливо, також дінд. jásate, jásyati «є вичерпаний» і хет. kišt- «гаснути»;

р. гаси́ть, бр. гасі́ць, др. угасити, п. gasić, ч. hasiti, слц. hasiť, вл. hasyć, нл. gasyś, болг. гася́, м. гаси, схв. га́сити, слн. gasíti, стсл. гасити;

лат. asbestos походить від гр. ἄσβεστος «негашене вапно; азбест», утвореного з частки ἀ- «не-» і прикметника σβέστος, похідного від дієслова σβέννῡμι «гашу», спорідненого з псл. gasiti, укр. гаси́ти;

через польську і, можливо, німецьку (нім. Asbést) мови запозичено з латинської;

р. асбе́ст, азбе́ст, бр. азбе́ст, п. слц. azbest, ч. вл. asbest, болг. м. а́збест, схв. àзбест, слн. azbést;

російські і польський відповідники зіставлялись також з дінд. ghásati «пожирає» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 235) і, менш переконливо, як запозичення, з уг. gaz «підлий, негідник» (Фасмер І 396; Brückner 136);

очевидно, пов’язане з р. [гас] «борець, відважний буян, боєць, силач, гуляка», [гаси́ла] «тс.», [га́сия] «тік», бр. [гас] «страх», п. ст. gas «удар; страх, тривога» і далі, можливо, з жах, р. у́жас;

неясне;

може бути зіставлене з болг. разга́звам «розтоптую щось, ідучи по ньому», га́зя «ходжу по воді, болоту, траві, переходжу вбрід; топчу, мну ногами», м. гази «тс.» (3 ос. одн.), разгазува «роздавлює; утоптує дорогу в снігу», схв. га̑з «брід», га̏зити «ступати, топтати; йти вбрід», ра̀згазити «розім’яти, розтоптати», слн. gáz «стежка по снігу», gáziti «пробиратися, йти по снігу»;

можна припустити також зв’язок з укр. гаси́ти у застосуванні цього виразу до гасіння вапна, яке від додавання води набрякає і розм’якає;