ГАРЯЧІ — ЕТИМОЛОГІЯ
гаря́чий
псл. *gorǫt- (вторинне goręt-), акт. дієприкм. теп. ч. від gorěti «горіти», первісне значення – «той, що горить, палить»;
можливою причиною переходу ненаголошеного -о- в -а-, як і в інших подібних випадках (типу гара́зд, кажа́н, кала́ч, кача́н, хазя́їн тощо), вважається вплив білоруської мови (Булаховський Пит. походж. 164);
. горя́чий, бр. гара́чы, др. горячии, п. gorący, ч. horoucí «той, що горить,вогненний; полум’яний, пристрасний», слц. horúci «гарячий; той, що горить, кипить», вл. horcy «гарячий», нл. gorucy «гарячий, палкий, жагучий», болг. горе́щ «гарячий», м. горешт «тс.», схв. ст. gòrūć «палаючий; той, що горить», стсл. горѧ (род. в. одн. горѧѱа, горѫѱа) «палаючий; той, що горить»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарачно́та
«спека, жара»
гаря́ч
«гарячий напій з меду з пряниками»
(заст.)
гарячи́на
«гаряча їжа»
гарячи́ти
гарячі́нь
гарячі́ти
«робитися гарячим»
гарячі́шати
гаря́чка
гарячко́вий
гарячкови́тий
гарячкува́ти
гарячкува́тий
гарячли́вий
(заст.)
гаря́чник
«продавець гарячу»
(ст.)
горя́чий
горячи́на
«тс.»
горячи́ти
горя́чка
зга́рячу
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гара́чы | білоруська |
| горе́щ «гарячий» | болгарська |
| horcy «гарячий» | верхньолужицька |
| горячии | давньоруська |
| горешт «тс.» | македонська |
| gorucy «гарячий, палкий, жагучий» | нижньолужицька |
| gorący | польська |
| *gorǫt- (вторинне goręt-) | праслов’янська |
| gòrūć «палаючий; той, що горить» | сербохорватська |
| horúci «гарячий; той, що горить, кипить» | словацька |
| горѧ «палаючий; той, що горить» (род. в. одн. горѧѱа, горѫѱа) | старослов’янська |
| від gorěti «горіти» | чеська |
| horoucí «той, що горить,вогненний; полум’яний, пристрасний» | чеська |
| від gorěti «горіти» | ? |
| від gorěti «горіти» | ? |
| від gorěti «горіти» | ? |
| -о- | ? |
| горя́чий | ? |
| gòrūć «палаючий; той, що горить» | ? |
горі́ти
псл. *gorěti, *gorjǫ, goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ);
споріднене з лит. gareti «палити; випаровуватись», лтс. garêtiês «вигоріти (про піч)», ірл. gorim, guirim «грію», гр. ϑέρομαι, «нагріваюсь», дінд. ghṛṇōti «світить, палає»;
іє. *guher- «гарячий, теплий»;
р. горе́ть, бр. гарэць, др. горѣти, п. gorzeć, goreć, ч. hořeti, слц. horieť, вл. horić, нл. gorjeś, болг. горя́, м. гори, схв. гòрети, слн. goréti, стсл. горѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гар
гаря́ч
«особливий вид гарячого напою»
(заст.)
гаря́чий
гарячи́ти
гарячи́ти
гарячі́ти
гаря́чка
гарячко́вий
гарячкови́тий
гарячкува́ти
гарячкува́тий
гаря́чли́вий
гаря́чник
«той, що готує й продає гаряч»
(заст.)
гарячно́та
«спека, жара»
го́риво
«полумʼя, що сильно горить; сила горіння»
(-ево)] Ж
горі́лий
горли́вий
«щирий»
горли́во
«ретельно, віддано»
горюк
«паливо»
горюч
«тс.»
горю́че
горю́чий
го́ряч
«жара, спека»
горя́чий
горя́чість
«спека; гаряча голова»
горя́чка
«гарячка»
зага́р
загорі́лий
«палкий»
зга́рище
зга́рок
зга́рятина
зга́рячу
нага́р
недога́р
недога́рʼя
недо́гарок
о́гар
«обпалений пеньок»
ога́рок
перега́р
по́гар
«згарище»
погорі́лець
при́гар
при́гара
«шкірка на твердій каші»
прига́ринок
прига́рки
уга́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарэць | білоруська |
| горя́ | болгарська |
| horić | верхньолужицька |
| ϑέρομαι | грецька |
| ghṛṇōti «світить, палає» | давньоіндійська |
| горѣти | давньоруська |
| *g «гарячий, теплий» | індоєвропейська |
| gorim | ірландська |
| garêtiês «вигоріти (про піч)» | латиська |
| gareti «палити; випаровуватись» | литовська |
| гори | македонська |
| gorjeś | нижньолужицька |
| gorzeć | польська |
| goreć | польська |
| *gorěti | праслов’янська |
| горе́ть | російська |
| гòрети | сербохорватська |
| horieť | словацька |
| goréti | словенська |
| горѣти | старослов’янська |
| hořeti | чеська |
| *gorjǫ | ? |
| goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ) | ? |
| guirim «грію» | ? |
горя́чка «татарське мило, зірки садові, Lychnis chalcedonica L.» (бот.)
похідне утворення від гаря́чий, [горя́чий] або горі́ти;
назва зумовлена червоним кольором квітів, що викликає асоціації з горінням, жаром, полумʼям;
пор. інші назви тієї самої рослини: укр. [грянь],– очевидно, від грань «жар; велике вугілля що тліє», п. płomieńczyk, ч. plamenčice, plamenečnice;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| płomieńczyk | польська |
| грянь | українська |
| plamenčice | чеська |
| гаря́чий | ? |
| горя́чий | ? |
| грань «жар; велике вугілля що тліє» | ? |
| plamenečnice | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України