ГАРПУНОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

гарпу́н

запозичено з голландської мови через посередництво російської;
гол. harpoen «гарпун» виводиться від фр. harpon «тс.», пов’язаного з ст. harper «схопити», запозиченого з франкської мови, в якій harpōn «виривати, тягти» споріднене з нвн. Herbst «осінь», лат. carpo «зриваю», гр. καρπός «плід», лит. kerpù «стрижу»;
р. бр. гарпу́н,, п. harpun, ч. harpuna, слц. слн. harpúna, болг. харпу́н, схв. хàрпун;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гарпуне́р
гарпу́нник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гарпу́н білоруська
харпу́н болгарська
harpoen «гарпун» голландська
καρπός «плід» грецька
carpo «зриваю» латинська
kerpù «стрижу» литовська
Herbst «осінь» нововерхньонімецька
harpun польська
гарпу́н російська
хàрпун сербохорватська
harpúna словацька
harpúna словенська
harpon «тс.» французька
harpuna чеська
harper «схопити» ?
harpōn «виривати, тягти» ?

гарпу́лець «кіл із залізним наконечником, прив’язаний довгою мотузкою до плота; вбивається в берег для зупинки плота»

результат видозміни слова [гарту́лець], можливо, під впливом гарпу́н;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гарту́лець ?
гарпу́н ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України