ГАРПУН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гарпу́н
запозичено з голландської мови через посередництво російської;
гол. harpoen «гарпун» виводиться від фр. harpon «тс.», пов’язаного з ст. harper «схопити», запозиченого з франкської мови, в якій harpōn «виривати, тягти» споріднене з нвн. Herbst «осінь», лат. carpo «зриваю», гр. καρπός «плід», лит. kerpù «стрижу»;
р. бр. гарпу́н,, п. harpun, ч. harpuna, слц. слн. harpúna, болг. харпу́н, схв. хàрпун;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарпуне́р
гарпу́нник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарпу́н | білоруська |
| харпу́н | болгарська |
| harpoen «гарпун» | голландська |
| καρπός «плід» | грецька |
| carpo «зриваю» | латинська |
| kerpù «стрижу» | литовська |
| Herbst «осінь» | нововерхньонімецька |
| harpun | польська |
| гарпу́н | російська |
| хàрпун | сербохорватська |
| harpúna | словацька |
| harpúna | словенська |
| harpon «тс.» | французька |
| harpuna | чеська |
| harper «схопити» | ? |
| harpōn «виривати, тягти» | ? |
гарпу́лець «кіл із залізним наконечником, прив’язаний довгою мотузкою до плота; вбивається в берег для зупинки плота»
результат видозміни слова [гарту́лець], можливо, під впливом гарпу́н;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарту́лець | ? |
| гарпу́н | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України