ГАРКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гар (вигук, що передає гарчання собаки)
звуконаслідувальне утворення;
деякі з наведених ПОХІДНИХ І ЇХ СЛОВ ЯНСЬКИХ ВІДПОВІДНИКІВ з імітацією собачого гарчання можуть бути й не пов’язані;
пор. п. harkot «лопотання», ч. hrkotati «гуркотіти, падати з гуркотом», fhrkatij «кричати, гуркотати», р.-цсл. гъркдти «воркувати».– Шахматов ИОРЯС 7/2, 333;
Фасмер І 393–394;
Sławski І 295, 370.– Пор. гари́кати, га́ркати;
р. гаркать «кричати», бр. гаркаць «бурчати», п. [harczećl «гарчати» (з укр.), слц. harkať sa «битися», вл. hara «галас, вереск, гармидер», нл. gjarcys «кричати, галасувати», болг. гаракам «галасую»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гар-гар
«гур-гур»
(вигук, що передає гуркіт розладнаних механізмів, торохтіння)
гарканана
«сварка»
гаркати
«ричати (про собаку); гримати, кричати; гуркати; торохтіти»
гаркіт
«гарчання»
гаркітня
«тс.; сварка»
гаркун
«буркотун»
гарчати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гаркаць «бурчати» | білоруська |
| гаракам «галасую» | болгарська |
| hara «галас, вереск, гармидер» | верхньолужицька |
| gjarcys «кричати, галасувати» | нижньолужицька |
| harczećl «гарчати» (з укр.) | польська |
| гаркать «кричати» | російська |
| harkať sa «битися» | словацька |
гари́кати «бурчати, покрикувати»
результат видозміни основи дієслова га́ркати, як у бу́хкати – бухикати, ма́зати – мазю́кати та ін;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гари́кало
«крикун, буркотун»
гари́кливий
«сварливий, бурчливий»
гарі́кли
«тс.»
гару́ка
«сварлива людина»
гару́катися
«сваритися»
гарю́кало
«тс.»
гарю́кати
«тс.»
гарю́катися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| га́ркати | ? |
| бу́хкати | ? |
| бухикати | ? |
| ма́зати | ? |
| мазю́кати | ? |
гарка́вити «вимовляти задньоязичне p замість передньоязичного»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне до гар1, га́ркати «гуркати, торохтіти» (пор.);
бр. гарка́віць, гарковы, п. harkawy;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарка́вець
«той, хто гаркавить»
гарка́вий
гаркати
«тс.»
гарко́та
«гаркавість»
гарку́н
гарку́ша
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарка́віць | білоруська |
| harkawy | польська |
| гарковы | українська |
| гар | ? |
| га́ркати «гуркати, торохтіти» (пор.) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України