ГАР — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гар (вигук, що передає гарчання собаки)
Sławski І 295, 370.– Пор. гари́кати, га́ркати;
Фасмер І 393–394;
пор. п. harkot «лопотання», ч. hrkotati «гуркотіти, падати з гуркотом», fhrkatij «кричати, гуркотати», р.-цсл. гъркдти «воркувати».– Шахматов ИОРЯС 7/2, 333;
деякі з наведених ПОХІДНИХ І ЇХ СЛОВ ЯНСЬКИХ ВІДПОВІДНИКІВ з імітацією собачого гарчання можуть бути й не пов’язані;
звуконаслідувальне утворення;
р. гаркать «кричати», бр. гаркаць «бурчати», п. [harczećl «гарчати» (з укр.), слц. harkať sa «битися», вл. hara «галас, вереск, гармидер», нл. gjarcys «кричати, галасувати», болг. гаракам «галасую»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гар-гар
«гур-гур»
(вигук, що передає гуркіт розладнаних механізмів, торохтіння)
гарканана
«сварка»
гаркати
«ричати (про собаку); гримати, кричати; гуркати; торохтіти»
гаркіт
«гарчання»
гаркітня
«тс.; сварка»
гаркун
«буркотун»
гарчати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гаркаць «бурчати» | білоруська |
| гаракам «галасую» | болгарська |
| hara «галас, вереск, гармидер» | верхньолужицька |
| gjarcys «кричати, галасувати» | нижньолужицька |
| harczećl «гарчати» (з укр.) | польська |
| гаркать «кричати» | російська |
| harkať sa «битися» | словацька |
вуго́р «прищ»
псл. *ǫgrъ;
споріднене з ǫgrь «вугор», ǫžь «вуж», лит. ánkštara «вугор», cx.лит. inkstíras «тс.», двн. angar «хлібний черв’як» (‹*angra-), нвн. Engerling «личинка»;
очевидно, іє. *angu(h)i- з первісним значенням «черв’як (що водиться під шкірою)»;
р. у́горь, бр. вуго́р, п. wągr, ч. uher, слц. uhor, вл. wuhra, нл. huger, болг. въгарец «личинка, черв’ як», схв. ỳгрк«тс.», слн. ogŕc «вyгop»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ву́гар
«ґедзь; личинка»
вугра́к
«ґуля від укусу ґедзя»
вугрува́тий
вугря́стий
гар
гора́к
угра́к
«тс.»
угрова́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вуго́р | білоруська |
| въгарец «личинка, черв’ як» | болгарська |
| wuhra | верхньолужицька |
| angar «хлібний черв’як» (‹*angra-) | давньоверхньонімецька |
| ánkštara «вугор» | литовська |
| huger | нижньолужицька |
| Engerling «личинка» | нововерхньонімецька |
| wągr | польська |
| у́горь | російська |
| ỳгрк «тс.» | сербохорватська |
| uhor | словацька |
| ogŕc «вyгop» | словенська |
| uher | чеська |
| ǫgrь «вугор» | ? |
| ǫžь «вуж» | ? |
| inkstíras «тс.» | ? |
| *ang «черв’як (що водиться під шкірою)» | ? |
га́рбати «захоплювати, грабувати»
неясне;
можливо, утворилось на основі виразів гар брати «брати данину», за гар брати, у яких слово гар «данина» виводиться від дісл. harr (haerr) «князь» (букв, «сивий, старий»), barri «князь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
загарбати
загарбник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| harr «князь» (haerr)(букв, «сивий, старий») | давньоісландська |
| гар брати «брати данину» | ? |
| за | ? |
| гар | ? |
| брати | ? |
| гар «данина» | ? |
| barri «князь» | ? |
гарга́ра «сварлива жінка»
очевидно, утворене на основі подвоєного вигуку гар з афективною зміною г на ґ у другому варіанті;
менш переконливе виведення (Фасмер ГСЭ III 31) від гр. fcxp•γάρα «говір, лайка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґарґа́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| fcxp•γάρα «говір, лайка» | грецька |
| гар | ? |
гарде́нія «Gardenia» (бот.)
засвоєна наукова назва нлат. gardenia, утворена від імені англійського природознавця Олександра Гардена (Garden) (помер у 1791 р.);
р. гар՛ де́ния, бр. гардэ́нія, п. gardenja, ч. gardenie, слц. gardénia, схв. слн. gardénija;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гардэ́нія | білоруська |
| gardenia | новолатинська |
| gardenja | польська |
| gardénija | сербохорватська |
| gardénia | словацька |
| gardénija | словенська |
| gardenie | чеська |
| гар | ? |
гарка́вити «вимовляти задньоязичне p замість передньоязичного»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне до гар1, га́ркати «гуркати, торохтіти» (пор.);
бр. гарка́віць, гарковы, п. harkawy;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарка́вець
«той, хто гаркавить»
гарка́вий
гаркати
«тс.»
гарко́та
«гаркавість»
гарку́н
гарку́ша
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарка́віць | білоруська |
| harkawy | польська |
| гарковы | українська |
| гар | ? |
| га́ркати «гуркати, торохтіти» (пор.) | ? |
гармо́нія «музичний інструмент»
первісною була форма гармо́ніка, запозичена, можливо, через російську з німецької або англійської мови;
нім. Harmónika, англ. harmonica «тс.» (з 1762 р.) походять від лат. harmonicus «гармонійний», що відбиває гр. ἁρμονικός «гармонійний, музичний», похідне від ἅρμονία «зв’язок, стрункий порядок», пов’язаного з ἅρμα «колісниця, упряжка», ἁραρίσκω «припасовую, виготовляю», спорідненими з вірм. arari « я робив», псл. ramo «плече, рука», укр. раме́но;
р. гармо́ния, гармо́ника, гармо́нь, гармо́шка, бр. гармо́нік, п. ч. вл. harmonika, слц. harmonia, болг. м. хармо́ника, схв. хармòника, слн. harmónika;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гар
гармоні́ст
гармо́нь
гармо́шка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| harmonica «тс.» (з 1762 р.) | англійська |
| гармо́нік | білоруська |
| хармо́ника | болгарська |
| harmonika | верхньолужицька |
| arari « я робив» | вірменська |
| ἁρμονικός «гармонійний, музичний» | грецька |
| harmonicus «гармонійний» | латинська |
| хармо́ника | македонська |
| Harmónika | німецька |
| harmonika | польська |
| ramo «плече, рука» | праслов’янська |
| гармо́ния | російська |
| хармòника | сербохорватська |
| harmonia | словацька |
| harmónika | словенська |
| раме́но | українська |
| гармо́ника | українська |
| гармо́нь | українська |
| гармо́шка | українська |
| harmonika | чеська |
| гармо́ніка | ? |
| ἅρμονία «зв’язок, стрункий порядок» | ? |
| ἅρμα «колісниця, упряжка» | ? |
| ἁραρίσκω «припасовую, виготовляю» | ? |
гарува́ти «тяжко без відпочинку працювати; запрошувати ціну, винагороду»
первісні значення – «працювати в рахунок данини; важко працювати в неволі; вимагати данину»;
стосунок до української форми зіставлюваних з нею схв. хȁрати «грабувати, плюндрувати, нищити, убивати; ст. мучити, тратити, робити старшим, бридкішим», ȁрати «тс.», hárati se «мучитися, старіти, трудитися», хȁран «зношений, потертий» (Sławski І 408– 409) і слн. garáti «важко працювати» (Bezlaj ESSJ І 138–139) потребує додаткового дослідження;
виведення п. harować через посередництво вигуку haru «працюй» від нім. herum «кругом, навколо» як окрику машталірів при навчанні коней (Brückner 169) або від укр. горова́ти «горювати» (Karłowicz SWO 206) залишається непереконливим;
західнослов’янські форми, очевидно, з української мови;
похідне від тієї самої запозиченої основи *гар «данина; взяття в неволю», від якої походять і слова бе́згар «надмір, дуже висока ціна, переважок (на вагах)», га́рний, гарни́к «робітник при підводі», зуга́рний, невга́рний, незуга́рний, уга́ра «зірвиголова» та ін;
р. [уха́риться] «стомитися», бр. [гарава́ць] «тяжко працювати», [гаро́ўля] «тяжка праця», п. harować «тяжко працювати; мучити когось важкою працею», ст. діал. horować «тс.», [charać] «над силу працювати», ч. [hárovať] «поспішати», слц. [harovat’] «працювати, як кінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гаровати
(XVII--XVIII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарава́ць «тяжко працювати» | білоруська |
| herum «кругом, навколо» | німецька |
| harować через посередництво вигуку haru «працюй» | польська |
| harować «тяжко працювати; мучити когось важкою працею» | польська |
| уха́риться «стомитися» | російська |
| хȁрати «грабувати, плюндрувати, нищити, убивати; ст. мучити, тратити, робити старшим, бридкішим» | сербохорватська |
| harovat' «працювати, як кінь» | словацька |
| garáti «важко працювати» | словенська |
| горова́ти «горювати» | українська |
| гаро́ўля «тяжка праця» | українська |
| charać «над силу працювати» | українська |
| hárovať «поспішати» | чеська |
| ȁрати «тс.» | ? |
| se «мучитися, старіти, трудитися» | ? |
| хȁран «зношений, потертий» | ? |
| гар «данина; взяття в неволю» | ? |
| бе́згар «надмір, дуже висока ціна, переважок (на вагах)» | ? |
| га́рний | ? |
| гарни́к «робітник при підводі» | ? |
| зуга́рний | ? |
| невга́рний | ? |
| незуга́рний | ? |
| уга́ра «зірвиголова» | ? |
| horować «тс.» | ? |
| horować «тс.» | ? |
горі́ти
псл. *gorěti, *gorjǫ, goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ);
споріднене з лит. gareti «палити; випаровуватись», лтс. garêtiês «вигоріти (про піч)», ірл. gorim, guirim «грію», гр. ϑέρομαι, «нагріваюсь», дінд. ghṛṇōti «світить, палає»;
іє. *guher- «гарячий, теплий»;
р. горе́ть, бр. гарэць, др. горѣти, п. gorzeć, goreć, ч. hořeti, слц. horieť, вл. horić, нл. gorjeś, болг. горя́, м. гори, схв. гòрети, слн. goréti, стсл. горѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гар
гаря́ч
«особливий вид гарячого напою»
(заст.)
гаря́чий
гарячи́ти
гарячи́ти
гарячі́ти
гаря́чка
гарячко́вий
гарячкови́тий
гарячкува́ти
гарячкува́тий
гаря́чли́вий
гаря́чник
«той, що готує й продає гаряч»
(заст.)
гарячно́та
«спека, жара»
го́риво
«полумʼя, що сильно горить; сила горіння»
(-ево)] Ж
горі́лий
горли́вий
«щирий»
горли́во
«ретельно, віддано»
горюк
«паливо»
горюч
«тс.»
горю́че
горю́чий
го́ряч
«жара, спека»
горя́чий
горя́чість
«спека; гаряча голова»
горя́чка
«гарячка»
зага́р
загорі́лий
«палкий»
зга́рище
зга́рок
зга́рятина
зга́рячу
нага́р
недога́р
недога́рʼя
недо́гарок
о́гар
«обпалений пеньок»
ога́рок
перега́р
по́гар
«згарище»
погорі́лець
при́гар
при́гара
«шкірка на твердій каші»
прига́ринок
прига́рки
уга́р
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарэць | білоруська |
| горя́ | болгарська |
| horić | верхньолужицька |
| ϑέρομαι | грецька |
| ghṛṇōti «світить, палає» | давньоіндійська |
| горѣти | давньоруська |
| *g «гарячий, теплий» | індоєвропейська |
| gorim | ірландська |
| garêtiês «вигоріти (про піч)» | латиська |
| gareti «палити; випаровуватись» | литовська |
| гори | македонська |
| gorjeś | нижньолужицька |
| gorzeć | польська |
| goreć | польська |
| *gorěti | праслов’янська |
| горе́ть | російська |
| гòрети | сербохорватська |
| horieť | словацька |
| goréti | словенська |
| горѣти | старослов’янська |
| hořeti | чеська |
| *gorjǫ | ? |
| goriši (з огляду на наявність нетематичної форми дієприкм. стсл. горѫѱи поряд з пізнішою горѧψи припускається первісна належність дієслова до нетематичних основ) | ? |
| guirim «грію» | ? |
гур (вигук для передачі гуркоту, стуку)
близькі значення мають також слова з деякими іншими голосними або початковими приголосними звуками типу гар, гир, вуркота́ти, туркота́ти;
звуконаслідувальні утворення до обʼєктивно різних звуків;
подібні (споріднені або паралельні) утворення є також в інших індоєвропейських мовах: лит. gurgti «булькотіти; бурчати (про живіт)», лтс. gurkstêt «тріскотіти, сичати, скрекотати», нвн. gurren «воркувати; мурчати»;
р. [гург] (вигук для передачі грому), [гу́ргать] «стукотіти, гриміти; бурчати», [гу́ркать] «звати; говорити», п. hurkot «гуркіт, стукіт», hurkotać «гуркотіти, стукотіти» (можливо, з укр.), hur-hur (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) [gurgœt] «бурчання», ч. (мор.) [hurgat] «воркувати», слц. [hurkat] «тс.», [hurt] «гуркіт», вл. hurkać «воркувати», нл. hurkaś, churkaś, hurkotaś, слн. gurgáti «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гур-гур
«тс.»
гурготі́ти
«тс.»
гу́ркало
«вид іграшки, що дзижчить; [неспокійна людина, домовик; малий водоспад; гомілкова кістка]»
гу́ркати
«стукотіти, гуркотіти; [хурчати; воркувати]»
гу́ркіт
гуркітли́вий
гу́ркнути
«грюкнути; [крикнути басом]»
гурко́та́
«стукіт, гуркіт; муркотання»
гуркота́ти
«гуркотіти; воркувати»
гуркоті́й
«неспокійна людина, що стукотить»
гуркоті́ти
«робити гуркіт»
гуркоті́я
«гуркотня»
гуркотли́вець
«лісовий, дикий голуб. Columba oenas L.»
(орн.)
гуркотли́вий
«який гуркотить; [який воркує]»
гуркотли́вочка
«яка воркує»
(про голубку, також переносно)
гуркотне́ча
гуркотня́
гурко́тнява
гурли́кати
«воркувати»
гурр-гур
(вигук для передачі воркування і гуркоту)
гурча́ти
«густи, дзюрчати; воркувати; гарчати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hurkać «воркувати» | верхньолужицька |
| gurkstêt «тріскотіти, сичати, скрекотати» | латиська |
| gurgti «булькотіти; бурчати (про живіт)» | литовська |
| hurkaś | нижньолужицька |
| churkaś | нижньолужицька |
| hurkotaś | нижньолужицька |
| gurren «воркувати; мурчати» | нововерхньонімецька |
| hurkot «гуркіт, стукіт»«гуркотіти, стукотіти»«бурчання» (можливо, з укр.), hur-hur (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) | польська |
| hurkotać «гуркіт, стукіт»«гуркотіти, стукотіти»«бурчання» (можливо, з укр.), hur-hur (вигук для передачі гарчання собаки), (каш.) | польська |
| гург (вигук для передачі грому) | російська |
| hurkat «тс.» | словацька |
| gurgáti «тс.» | словенська |
| гу́ргать «стукотіти, гриміти; бурчати» | українська |
| гу́ркать «звати; говорити» | українська |
| hurt «гуркіт» | українська |
| hurgat «воркувати» (мор.) | чеська |
| гар | ? |
| гир | ? |
| вуркота́ти | ? |
| туркота́ти | ? |
га́ра «віз із ящиком Л; великі сани на колесах для перевезення великих вантажів Я»
очевидно, споріднене з др. гары «кораблі», ч. ст. harovec «панський візок на двох колесах»;
менш імовірний, зважаючи на різницю в початкових приголосних (у волинських говорах), зв’язок з [ґа́ра2] «віз із ящиком», що походить від п. gara, kara;
у такому разі, походить від пд.-др. *гаръ чи *гарь «данина для князя», утвореного від дісл. harr (haerr) «князь» (букв, «сивий»), harri «князь», як назва видів транспорту, яким ця данина перевозилась;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарнйк
«робітник при підводі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| harr «князь» (haerr)(букв, «сивий») | давньоісландська |
| гары «кораблі» | давньоруська |
| gara | польська |
| harovec «панський візок на двох колесах» | чеська |
| harovec «панський візок на двох колесах» | ? |
| ґа́ра «віз із ящиком» | ? |
| kara | ? |
| *гаръ чи *гарь «данина для князя» | ? |
| harri «князь» | ? |
гара́м «скотина, худоба»
молд. карам «шкапа», рум. hárám «тс.; проклятий, відкинутий», очевидно, запозичені з турецької мови;
запозичення з молдавської або румунської мови;
тур. haram «заборонене, нечисте», як і крим.-тат, харам, полов, балкар. Xaram «тс.», походить від ар. hárám «заборонене, священне»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| hárám «заборонене, священне» | арабська |
| Xaram «тс.» | балкарська |
| карам «шкапа» | молдавська |
| hárám «тс.; проклятий, відкинутий» | румунська |
| haram «заборонене, нечисте» | турецька |
| харам | ? |
ґа́ра «паз, глибокий, довгастий жолобок для вставляння дощок, притесаних брусів і под.»
запозичення з польської мови;
п. gara «паз у дереві», garować «робити в дереві пази» виводиться від нім. Gehre «клин, паз», спорідненого з двн. gero «клиноподібний кусок матеріалу чи землі; пола», двн. снн. gēr «спис», -дінд. hēṣa- «стріла», гр. χαῖος «пастуший кийок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ґар
«тс.»«робити пази»
гара
гарувати
ґарювати
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| χαῖος «пастуший кийок» | грецька |
| gēro «клиноподібний кусок матеріалу чи землі; пола» | давньоверхньонімецька |
| gēr «спис» | давньоверхньонімецька |
| Gehre «клин, паз» | німецька |
| gara «паз у дереві» | польська |
| garować «робити в дереві пази» | польська |
| gēr «спис» | середньонижньонімецька |
| hēṣa- «стріла» | ? |
ги́ря
шляхи проникнення слова і безпосередня основа запозичення не зʼясовані;
припущення про прасловʼянське походження і звʼязок з р.-цсл. гворъ «пухир», схв. гура «горб» (Потебня РФВ 3, 164) викликає сумнів;
перс. giran «важкий» споріднене з ав. gouru-, дінд. gurúh, гр. βαρύς, гот. kaurus «тс.»;
очевидно, запозичення з перської мови;
р. ги́ря, ст. гыря, гиря (XV – XVI ст.), бр. гі́ра, болг. га́ри (тільки мн.) «гімнастичні гирі» (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гирьови́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gouru- | авестійська |
| гі́ра | білоруська |
| га́ри «гімнастичні гирі» (тільки мн.)(з рос.) | болгарська |
| kaurus «тс.» | готська |
| βαρύς | грецька |
| gurúh | давньоіндійська |
| giran «важкий» | перська |
| ги́ря | російська |
| гворъ «пухир» | русько-церковнослов’янська |
| гура «горб» | сербохорватська |
| гиря (XV -- XVI ст.) | українська |
| гыря | ? |
гора́ «підвищення земної поверхні; [горище] ЛЧерк, Mo, Па»
споріднене з прус. garian «дерево», лит. nùgara «хребет», giriá «ліс», [gìre], лтс. dziŗa «тс.», дінд. giríḥ «гора», ав. gairi-, сперс. gar, gīr «тс.», можливо, також гр. гомер. βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір»), гр. ат. βορέᾱς, ßoppãς «тс.», алб. gur «камінь»;
розбіжності в вокалізмі вказують на те, що первісно слово було нетематичне з основою на приголосний (Trautmann 78; Meillet BSL 25, 144; Machek ESJČ 176; Pokorny 477 – 478);
значення «ліс» розвинулося пізніше через «ліс на горі»;
псл. gora;
первісне значення «гора»;
р. гора́, бр. гара́, др. гора, п. góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]», ч. hora «гора», hůra «горище; [ropa]», ст. hóra «гора; горище», слц. hora «ліс; гора», вл. hora «гора», нл. gora, полаб. dʼöră, болг. гора́ «ліс; (заст.) гора», м. гора «ліс», схв. гòра, гȍра «гора; ліс», слн. góra, стсл. гора;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гі́рʼя
«гори»
(зб.)
гірни́й
гірни́к
гірни́цтво
гірни́ця
«каменоломня»
гірни́чий
гірню́к
«гірник»
гі́рня
«камʼяне урвище; каменоломня»
гірня́к
гірськи́й
гіряни́н
«гірник, верховинець»
гора́й
«мешканець гір»
го́рець
гори́стий
гори́ще
го́рі
«угору»
горі́ський
«горішній»
горішка́
«угору»
(присл.)
горі́шній
горішня́к
«північний вітер; вітер з горішньої частини Дністра Дз, Mo»
горішня́нин
«той, хто мешкає у горішньому кінці села; горянин»
горі́щ
«вище»«тс.»
(присл.)
горі́ща
«горище»
го́рниця
«поле, що йде під гору»
го́роватий
горови́й
горови́тий
горува́ти
«підноситися вгору; брати верх над ким-небудь»
горю́н
«мешканець високого правого берега Сейма»
горя́к
«удар мʼячем при грі в гілки (різновид гри в мʼяч)»
горя́нець
«мешканець гір»
го́ряний
горя́нин
горяни́ця
«гора»
дʼго́рі
«угору»
догі́рний
«такий, що підіймається»
догори́
(присл.)
загі́рʼя
загі́рний
заго́ра
загоря́нин
згі́рʼя
згі́рний
«нагірний»
згі́рок
згори́
«зверху; завчасу, заздалегідь»
зго́ристий
«стрімкий, спадистий»
згорка́
«згори»
нагі́рʼя
нагі́рний
на́горок
«пагорок»
наго́ру
(присл.)
наго́ряний
«нагірний»
па́гірок
па́гористий
па́горок
пере́горок
«пагорок»
передгі́рʼя
передгі́рний
підгі́р
«підгірʼя»
підгі́рʼя
підгі́рний
підгі́рок
«схил гори»
підгі́рський
підго́рочка
«невелике підвищення біля підніжжя гори»
при́гі́р
при́гірок
при́го́рок
сугірʼя
су́горок
угорі́
(присл.)
уго́ру
(присл.)
узгір
узгі́рʼя
узгірок
узгорок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| gairi- | авестійська |
| gur «камінь» | албанська |
| гара́ | білоруська |
| гора́ «ліс; (заст.) гора» | болгарська |
| hora «гора» | верхньолужицька |
| βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір») | гомерівське |
| βορέης «північний вітер» (первісно «вітер з гір») | грецька |
| βορέᾱς | грецька |
| giríḥ «гора» | давньоіндійська |
| гора | давньоруська |
| dziŗa «тс.» | латиська |
| nùgara «хребет» | литовська |
| гора «ліс» | македонська |
| gora | нижньолужицька |
| dʼöră | полабська |
| góra «гора; горище; [ліс на схилі гори]» | польська |
| gora | праслов’янська |
| garian «дерево» | прусська |
| гора́ | російська |
| гòра | сербохорватська |
| gar | середньоперська |
| hora «ліс; гора» | словацька |
| góra | словенська |
| гора | старослов’янська |
| гȍра «гора; ліс» | українська |
| hora «гора»«горище; [ropa]» | чеська |
| hůra «гора»«горище; [ropa]» | чеська |
| giriá «ліс» | ? |
| gìre | ? |
| gīr «тс.» | ? |
| βορέᾱς | ? |
| ßoppãς «тс.» | ? |
| значення «ліс» | ? |
| через «ліс на горі» | ? |
| значення «гора» | ? |
| hóra «гора; горище» | ? |
ка́рий «чорний, темний»
запозичення з тюркських мов, можливо, з булгарської (булг. *kar);
тур. kara «чорний» (звідки також болг. кара́, схв. kàra «тс.»), ккалп. кумик. ног. тат. башк. кирг. каз. кара, узб. кора, аз. туркм. гара, хак. як. xapa, чув. хура «тс.» споріднені з монг. хар, бур. xapa «тс.»;
р. ка́рий «темно-гнідий, вороний», бр. кары, п. kary «тс.» (з укр.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гара | азербайджанська |
| кара | башкирська |
| кары | білоруська |
| кара́ | болгарська |
| *kar | булгарська |
| xapa «тс.» | бурятська |
| кара | казахська |
| кара | каракалпакська |
| кара | киргизька |
| кара | кумикська |
| хар | монгольська |
| кара | ногайська |
| kary «тс.» (з укр.) | польська |
| ка́рий «темно-гнідий, вороний» | російська |
| kàra | сербохорватська |
| кара | татарська |
| kara «чорний» (звідки також болг. кара́, схв. kàra «тс.») | турецька |
| гара | туркменська |
| кора | узбецька |
| xapa | хакаська |
| хура «тс.» | чуваська |
| xapa | якутська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України