ГАНЬБУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
га́на «осуд, ганьба, сором»
псл. gana, ganīti, пов’язане з goniţi «гонити» як варіант з іншим ступенем чергування голосних;
пор. укр. ганяти, р. нагоняй «прочухан»;
виводиться ще (ЭССЯ 6, 99) з псл. ganati «говорити»;
незадовільне з фонетичного боку зіставлення з псл. gaďb «гад» (Miki. EW 60; Osten–Sacken KZ 44, 158) і про запозичення з давньоверхньонімецької мови (двн. hona «ганьба, образа, глузування», нвн. Hohn) (Gebauer І 403; Bern. I 376), як і деякі інші пояснення (Machek ESJČ 159–160; Marvan LF 84, 31);
р. [ганить], бр. ганіць, n. gana «догана», ganić «осуджувати, докоряти», ч. hana «догана, образа», haniti, haněti «ганити», вл. hanić «осуджувати», нл. ст. gańba «ганьба»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ган
«ганьба»
гана
«догана»
ганаба
ганебний
ганити
ганібний
ганобний
гань
ганьба
ганьба
«сором»
ганьбити
ганьбитися
«соромитися»
ганьбливийж
ганьбувати
ганьмо
догана
ж
«тс.»
нагана
«догана»
перегана
«перебирання, бракування»
переганка
«тс.»
пригана
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ганіць «догана»«осуджувати, докоряти» | білоруська |
| hanić «осуджувати» | верхньолужицька |
| gańba «ганьба» | нижньолужицька |
| gana | праслов’янська |
| ganati «говорити» | праслов’янська |
| gaďb «гад» | праслов’янська |
| нагоняй «прочухан» | російська |
| ганить | російська |
| ганяти | українська |
| hana «догана, образа»«ганити» | чеська |
| haniti «догана, образа»«ганити» | чеська |
| haněti «догана, образа»«ганити» | чеська |
| ganīti | ? |
| goniţi «гонити» | ? |
| ганяти | ? |
| gańba «ганьба» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України