ГАМІВНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
гамува́ти
запозичення з польської мови;
п. hamować «гальмувати, гамувати», як і ч. [hamovat hemovat], слц. hamovať «тс.», походить від свн. hamen «стримувати; (первісно) прив’язувати ногу до голови (тварині на пасовиську, щоб не втікала)» (нвн. hemmen «стримувати»), спорідненого з дангл. hemman «стримувати, затикати, замикати», ісл. hemja «стримувати, загнуздувати, примушувати», днн. hemmen «гальмувати, зачиняти, замикати»;
бр. [гамова́ць];
Фонетичні та словотвірні варіанти
вгами́ти
«вгамувати»
вгамо́ва
«заспокоєння, приборкання, угамування»
гамівни́й
гамовали
(XVI ст.)
гамо́ванка
гамуєтъ
(1594)
не
невгамо́вний
непогамо́вний
уга́м
«заспокоєння, спокій»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гамова́ць | білоруська |
| hemman «стримувати, затикати, замикати» | давньоанглійська |
| hemmen «гальмувати, зачиняти, замикати» | давньонижньонімецька |
| hemja «стримувати, загнуздувати, примушувати» | ісландська |
| hamować «гальмувати, гамувати» | польська |
| hamen «стримувати; (первісно) прив’язувати ногу до голови (тварині на пасовиську, щоб не втікала)» (нвн. hemmen «стримувати») | середньоверхньнімецька |
| hamovať «тс.» | словацька |
| hamovat hemovat | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України