ГАМУЗОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

остаточно не з’ясоване;

можливо, походить від уг. hámoz «обчищати, оббирати, знімати лушпайку», спорідненого з мар. kom «шкаралупа, кора», удм. köm «тс.»;

пов’язання з р. гомзать «кишітт (Фасмер І 391; Выгонная Белар. лінгв. 4, 67–68) необґрунтоване. – ЭССЯ 6, 98; MNTESz II 41; Bárczi 111.– Пор. хабуз;

р. [гамузом], бр. гамузам «тс.»;

форми гра́муз, гра́музом є результатом контамінації з га́муз «залишки листя, огудини на городі», га́музом «гуртом, усе разом»;

найближче споріднене з лит. gramõzdai «дрантя, лахміття», gramezdai, gremezdai «тс.»;

очевидно, похідне утворення від тієї самої основи *grom- (*gram-), що й псл. gromada, gramada, укр. грома́да;

р. гро́мо́зд «купа непридатних речей», болг. [граму́да] «брила, велика грудка землі», слн. gramòz (grámoz) «щебінь, гравій»;

результат видозміни значення форм [гамуз] «залишки листя, огудиння на городі», [хамузиння] «тс.», відомих здебільшого у виразі побити на гамуз (на гамузє), під впливом форм [гамула] «невдала, густа їжа», [хамула] «тс.»;

нерегулярне, можливо, за аналогією до синонімічного га́му́з, утворення, пов’язане з псл. хаbъ «поганий», xabiti «псувати»;

початкове ха- підсилює експресивність (пор. пейоративне префіксальне ха- в ха́мородь, хаму́дь);

варіант слова га́му́з;

псл. хmyzъ;

загальноприйнятої етимології не має;

припускається давніше псл. *smyzъ ‹ іє. *smū-g’-/ smeu-g’- (пор. нім. Schmauch «густий дим», англ. smoke «дим») з розвитком значень у слов’янських мовах: «дим, імла, туман» › «зарості» (ЭССЯ 8, 46);

можливий зв’язок з га́му́з «сміття, залишки листя на городі»;

менш імовірне звуконаслідувальне походження (Ильинский ИОРЯС 16/4, 6–7);

безпідставне зближення з дінд. kṣumā «льон» (Petersson KZ 46, 145–146);

р. [хмыз] «хворост, чагарник», бр. хмыз «чагарник», п. [chmyz] (з укр.) «шкапа; миршава людина; чагарник; хвоя», ч. слц. hmyz «комаха»;