ГАМА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
га́ма (муз.)
запозичене з французької мови, можливо, через німецьку (нвн. Gámme);
фр. gamme (муз.) «гама» походить від назви грецької літери γ (γάμμα), вжитої абатом д’Ареццо в XI ст. для позначення першої ноти гами, а пізніше застосованої як назва гами взагалі;
гр. γάμμα походить від назви відповідної букви в гебрайському алфавіті: гебр. gīme, gāmāl, арам. gāmla (букв. «верблюд»);
р. га́мма, бр. болг. м. га́ма, п. вл. gama, схв. гама;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
га́ма | білоруська |
га́ма | болгарська |
gama | верхньолужицька |
га́ма | македонська |
gama | польська |
га́мма | російська |
гама | сербохорватська |
гам «шум, крик»
звуконаслідувальне утворення, з яким пов’язується також основа з іншим ступенем чергування голосних го́мін;
р. гам, [гом] «шум», бр. діал. болг. гам, п. ham «гавкання», ч. [hamoniti] «багато говорити», hamoniti se «сваритися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гамари́ти
га́мір
гамірли́вий
гамірни́й
га́морати
«кричати, шуміти»
га́мрити
«тс.»
гамури́ти
«бути злим»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гам | білоруська |
гам | болгарська |
ham «гавкання» | польська |
гам | російська |
гом «шум» | українська |
hamoniti «багато говорити»«сваритися» | чеська |
hamoniti se «багато говорити»«сваритися» | чеська |
го́мін | ? |
гам | ? |
гам (вигук, що імітує процес їди)
псл. (h)am;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. am (дит.) «їсти», ammât «тс.»;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ham
ham
ham
hàm
(дит.), hamati
hamać
hamać
hamati
а́мкать
гам
га́мати
га́ми
«їсти»
(дит.)
га́мкати
хам
хам
ха́мам
ха́мкам
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гам | білоруська |
хам | болгарська |
ха́мам | болгарська |
хамкам | болгарська |
ham | верхньолужицька |
hamać | верхньолужицька |
am «їсти» (дит.) | латиська |
ham | польська |
hamać | польська |
ам | російська |
хам | російська |
а́мкать | російська |
hàm | словенська |
hámati | словенська |
ham | чеська |
hamati | чеська |
ammât «тс.» | ? |
гальмо́
двн. *hamal «путо для тварин (яким передня нога прив’язувалась до голови)», споріднене з ісл. mill «путо для тварин», дангл. hẹmman «гальмувати, стримувати», нвн. hemmen «тс.»;
першими гальмами були мотузки, якими колесо прив’язувалось до полудрабка;
очевидно, запозичення з давньо- чи середньоверхньонімецької мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́йма
га́лем
га́льма
гальмівни́й
гальмува́льний
гальмува́ти
гам
га́мів
ганьмо́
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hẹmman «гальмувати, стримувати» | давньоанглійська |
*hamal «путо для тварин (яким передня нога прив’язувалась до голови)» | давньоверхньонімецька |
mill «путо для тварин» | ісландська |
hemmen «тс.» | нововерхньонімецька |
давньо- | ? |
гамаза́ «набридлива людина»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. [гамаза́] «невгамовна людина», [гомоза́] «тс.», [гамази́ть] «неспокійно рухатися туди-сюди», [гомози́ть] «метушитися, непокоїтися» пов’язуються з гам «шум», [гом] «тс.» як утворення за зразком слова егоза́;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гамаза́ «невгамовна людина» | російська |
гомоза́ «тс.» | ? |
гамази́ть «неспокійно рухатися туди-сюди» | ? |
гомози́ть «метушитися, непокоїтися» | ? |
гам «шум» | ? |
гом «тс.» | ? |
егоза́ | ? |
ґиме́йда «телепень, бельбас, дурень» (чол. і жін. р.)
очевидно, походить від п. gamajda «вайло, телепень, тюхтій», утвореного від [gamać się] «іти повільно, важко і хитаючись» за допомогою суфікса -ajda;
у такому випадку не виключене припущення, що слово в говірку потрапило з польської мови не прямо, а за посередництвом мови ідиш;
можна припустити вплив з боку мови ідиш, носії якої, сприймаючи слово як німецьке, могли гіперично замінити ай дифтонгом ей;
не зовсім ясне укр. -ейда зам. п. -ajda;
корінь gam- зустрічається і в інших словʼянських мовах: ч. (мор.) [gáme’a] «дурень, тюхтій», [gamłać] «неохоче їсти», укр. ґа́млати «повільно, неохоче їсти», схв. gàmlati «ходити, як качка», можливо, сюди ж належать псл. *gamъ, *gomъ «гомін, метушня», укр. гам, гомін;
давніші спроби довести походження польського слова від гот. *gamaiþ «покалічений, поранений» (Korbut PF 4, 369; Karłowicz SWO 176; AfSlPh 3, 661; SW І 799) або вірм. gamàdz «повільний» (Malinowski Rozprawy 17, 32) непереконливі;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
gamàdz «повільний» | вірменська |
*gamaiþ «покалічений, поранений» | готська |
gamajda «вайло, телепень, тюхтій» | польська |
-ajda | польська |
*gamъ | праслов’янська |
gàmlati «ходити, як качка» | сербохорватська |
-ейда | українська |
ґа́млати «повільно, неохоче їсти» | українська |
гам | українська |
gáme'a «дурень, тюхтій» (мор.) | чеська |
gamać się «іти повільно, важко і хитаючись» | ? |
-ajda | ? |
-ajda | ? |
gam- | ? |
gamłać «неохоче їсти» | ? |
*gomъ «гомін, метушня» | ? |
гомін | ? |
го́мзатися «вертітися, копошитися; капризувати О»
пояснювалося як звуконаслідувальне з іє. *ghem- (укр. го́мін) (Ильинский РФВ 63, 339 – 340; ИОРЯС 16/4, 1 – 29), реконструювалося в зіставленні з свн. wimmen «кишіти», нвн. wimmeln «тс.» як маловірогідне іє. *guhem-: *guhom«кишіти» (Stender-Petersen Mel. Mikkola 277 – 283), виводилося з іє. *gem- «іти» (дінд. gámati «іде», гот. qiman «приходити», нвн. kommen «тс.») (Потебня РФВ 3, 164), повʼязувалося з лит. [gumúoti (gūmúoti)] «іти, перевалюючися з боку на бік» (Būga RR I 442), виводилось від псл. *gъmyzъ як видозміни давнішого гіпотетичного *gъmysъ «ґедзь», що зводилось до іє. *guou- «худоба» і *mus- «муха» (Trubačev ZfSl 1958/5, 677 – 679);
малоймовірне припущення про спорідненість з нвн. krabbeln «лоскотати», нн. krämeln «кишіти, повзати» (Machek ESJČ 164 – 165);
дальше походження не ясне;
первісне значення скрізь «кишіти, роїтися», звідки потім у частини слів також «мішанина голосів, галас; лоскотання»;
дальші за значенням, але споріднені також р. гам, [гом] «галас, гомін», укр. го́мін;
псл. *gъmъzati (sę), *gъmъziti, *gymъ›zati (укр. гимзі́ти), *gomъzati (слн. gomázati, gomezéti), похідні від *gъm-, *gom(пор. р. [гомоти́ть] «галасувати», слн. gomot «штовханина, гомін, плутанина»);
р. [гомози́ться] «крутитися на одному місці; кишіти», [гомози́ть] «метушитися, турбуватися», ст. гомъзати «рухатися, ворушитися, повзти», гомъзити «тс.», бр. [гамзі́ць] «мʼяти; жужмити одяг; робити неакуратно; марно тратити», [гамзаць] «повільно їсти», п. (ст. діал.) giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти», ч. hemžiti se «кишіти, повзати», ст. діал. hemzati (se), слц. hemžiť sa «тс.», болг. гъмжа́ «кишу, копошуся», м. [гомжи] «кишить», схв. гàмизати «кишіти, роїтися», га́мзити, слн. gomezéti, gom(a)zéti «тс.», р.-цсл. гомъзати «повзати, рухатися», гомъзити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гомзи́ло
«неспокійна, непосидюча людина»
гомзи́ти
(безос. у виразі мене гомзи́ть «неприємно лоскоче на піднебінні перед блюванням»)
згомози́тися
«прийти в рух, заметушитися»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гамзі́ць «мʼяти; жужмити одяг; робити неакуратно; марно тратити» | білоруська |
гъмжа́ «кишу, копошуся» | болгарська |
*ghem- (укр. го́мін)(Ильинский РФВ 63, 339 -- 340; ИОРЯС 16/4, 1 -- 29) | індоєвропейська |
*g «кишіти» | індоєвропейська |
*gem- «іти» (дінд. gámati «іде», гот. qiman «приходити», нвн. kommen «тс.») | індоєвропейська |
*g «худоба» | індоєвропейська |
gumúoti «іти, перевалюючися з боку на бік» (gūmúoti)] (Būga RR I 442) | литовська |
гомжи «кишить» | македонська |
krämeln «кишіти, повзати» | нижньонімецька |
wimmeln «тс.» | нововерхньонімецька |
krabbeln «лоскотати» | нововерхньонімецька |
giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти» | польська |
*gъmyzъ як видозміни давнішого гіпотетичного *gъmysъ «ґедзь» | праслов’янська |
*gъmъzati (sę) | праслов’янська |
гам | російська |
гомози́ться «крутитися на одному місці; кишіти» | російська |
гомъзати «повзати, рухатися» | русько-церковнослов’янська |
гàмизати «кишіти, роїтися» | сербохорватська |
wimmen «кишіти» | середньоверхньнімецька |
hemžiť sa «тс.» | словацька |
gomezéti «тс.» | словенська |
gom(a)zéti «тс.» | словенська |
го́мін | українська |
гомози́ть «метушитися, турбуватися» | українська |
гомъзити «тс.» | українська |
гамзаць «повільно їсти» | українська |
га́мзити | українська |
гомъзити «тс.» | українська |
hemžiti se «кишіти, повзати» | чеська |
*mus- «муха» | ? |
скрізь «кишіти, роїтися» | ? |
також «мішанина голосів, галас; лоскотання» | ? |
гом «галас, гомін» | ? |
*gъmъziti | ? |
*gymъ›zati (укр. гимзі́ти) | ? |
*gomъzati (слн. gomázati, gomezéti) | ? |
*gъm- | ? |
гомоти́ть «галасувати» | ? |
gomot «штовханина, гомін, плутанина» слн. | ? |
гомъзати «рухатися, ворушитися, повзти» | ? |
giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти» | ? |
hemzati (se) | ? |
hemzati (se) | ? |
хам! «гам» (виг.)
звуконаслідувальне утворення, що з’явилося внаслідок імітації гортанного шуму, який виникає при пожадливому хватанні їжі;
паралельне до гам;
р. бр. болг. [хам], п. ч. вл. ham, слн. hàm;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хам | білоруська |
хам | болгарська |
ham | верхньолужицька |
ham | польська |
хам | російська |
hàm | словенська |
ham | чеська |
гам | ? |
хла́мати «жадібно їсти»
р. [хламать] «стукати», п. klamać «чавкати», ч. chlamat «хламати», слц. chlamat’ «ковтати», вл. klamać so, klemić so «кричати»;
псл. xlamati звуконаслідувального походження;
об’єднання значень «жадібно їсти, глитати» і «кричати» цілком вірогідне, пор. укр. гам «шум, крик» і гам! (вигук, що імітує шум жадібного ковтка, глитання);
р. [хла́мать] «гуркотіти, стукати (дверима); жадібно їсти», [хло́мать] «стукати, грюкати»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
klamać | верхньолужицька |
klamać «чавкати» | польська |
xlamati | праслов’янська |
хламать «стукати» | російська |
хла́мать «гуркотіти, стукати (дверима); жадібно їсти» | російська |
chlamat' «ковтати» | словацька |
гам «шум, крик» | українська |
хло́мать «стукати, грюкати» | українська |
chlamat «хламати» | чеська |
so «кричати» | ? |
значень «жадібно їсти, глитати» | ? |
і «кричати» | ? |
гам «шум, крик» | ? |
гам (вигук, що імітує шум жадібного ковтка, глитання) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України