ГАЛУХИ — ЕТИМОЛОГІЯ

гал «невелика куля»

вважається запозиченням з германських мов;
свн. galle «пухлина на нозі коня», двн. gealla «тс.», з якими, можливо, пов’язане це слово, походять від лат. galla «наріст», спорідненого з дінд. gúlma- «пухлина», алб. gogëlë «куля; гал (на рослині)», свн. kolle (kol) «голова» (Richhardt 52; Brückner 133; Bern. I 292; Kluge–Mitzka 229; Walde–Hofm. I 580);
допускається й можливість власне праслов’янського походження, зокрема зв’язку з го́лий (пор. р. голы́ш «круглий камінець») і з [гал1] «галявинка», га́лька «круглі камінці» (Москаленко УІЛ 47; Фасмер І 388; Sławski І 253);
пов’язання з ґу́ля, псл. gulja (Ondruš Sl. Wortst. 131), як і виведення від гіпотетичного псл. galiti «кидати» (Machek ESJČ 158), недостатньо обґрунтоване;
р. діал. бр. га́лка «кулька», п. gałka «тс.», ч. hálka «хворобливий наріст на рослинах», слн. [gȃlka] «чорнильний горішок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

га́ка «тс.»
га́ли «нарости на рослині, викликані паразитами; [литки]»
ґа́ли «литки»
гали́ти «прасувати галом»
га́лка (1637)
га́ло «куля; скляна куля для прасування»
галу́н «вареник із грушею»
га́лух «кілька галушок, що зліпилися докупи»
галу́ха «велика галушка»
галу́шка
галу́шник «любитель галушок»
галущи́ця «галушки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gogëlë «куля; гал (на рослині)» албанська
га́лка «кулька» білоруська
gealla «тс.» давньоверхньонімецька
gúlma- «пухлина» давньоіндійська
galla «наріст» латинська
gałka «тс.» польська
gulja праслов’янська
galiti «кидати» праслов’янська
га́лка «кулька» російська
galle «пухлина на нозі коня» середньоверхньнімецька
kolle «голова» (kol)(Richhardt 52; Brückner 133; Bern. I 292; Kluge--Mitzka 229; Walde--Hofm. I 580) середньоверхньнімецька
gȃlka «чорнильний горішок» словенська
hálka «хворобливий наріст на рослинах» чеська
го́лий (пор. р. голы́ш «круглий камінець») ?
га́лька «круглі камінці» ?
гал «галявинка» (пор. р. голы́ш «круглий камінець») ?
ґу́ля ?
га́лка «кулька» ?

галу́за «шибеник, свавільник»

зіставляється також (Фасмер І 390) з галу́за «гілляка» як позначення повішаного на гілляку, тобто шибеника;
можливо, пов’язане з р. [галу́шить] «жартувати, пустувати, сміятися», [галу́ха] «жарт», п. gałować «кричати», ч. [haliti se] «голосно сміятися», укр. [гали́ти] «квапити»;
неясне;
р. [галу́за] «гульвіса, пустун», [галу́зать] «пустувати, бешкетувати», бр. [галуза] «шибеник, дурень», [галу́зоваць] «пустувати, робити дурниці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

галузник «той, хто лазить по чужих садках»
галу́зовання «пустотливість»
галу́зоватий «свавільний, пустотливий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
галуза «шибеник, дурень» білоруська
gałować «кричати» польська
галу́шить «жартувати, пустувати, сміятися» російська
галу́за «гульвіса, пустун» російська
гали́ти «квапити» українська
галу́зать «пустувати, бешкетувати» українська
галу́зоваць «пустувати, робити дурниці» українська
haliti se «голосно сміятися» чеська
галу́за «гілляка» ?
галу́ха «жарт» ?

пупник «омег водяний, Oenanthe aquatica Lam.» (бот.)

пов’язане з пуп, пу́п’янок;
назва зумовлена, очевидно, тим, що стебло омега водяного має внизу над коренем помітне потовщення;
пор. назву [галуха] «омег водяний» Маk, пов’язану з [гал] «невелика куля»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пуп українська
пу́п'янок українська
галуха «омег водяний» українська
гал «невелика куля» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України