ГАЛКА — ЕТИМОЛОГІЯ

менш обґрунтоване зведення до звуконаслідувальної основи gal- з тлумаченням схв. гао як зворотного утворення від galъka, паралельного до ворони́й від воро́на і под. (Булаховский ИАН ОЛЯ 7, 102);

очевидно, похідне від псл. galъ «чорний», що вбачається в схв. гао (жін. р. гала) «чорний, брудний»;

р. га́лка, [га́лица], бр. га́лка, болг. м. [гал, га́лица] «тс.», схв. гȃлица «альпійська галка, Pyrrhocorax graculus L.»;

вважається запозиченням з германських мов;

свн. galle «пухлина на нозі коня», двн. gealla «тс.», з якими, можливо, пов’язане це слово, походять від лат. galla «наріст», спорідненого з дінд. gúlma- «пухлина», алб. gogëlë «куля; гал (на рослині)», свн. kolle (kol) «голова» (Richhardt 52; Brückner 133; Bern. I 292; Kluge–Mitzka 229; Walde–Hofm. I 580);

допускається й можливість власне праслов’янського походження, зокрема зв’язку з го́лий (пор. р. голы́ш «круглий камінець») і з [гал¹] «галявинка», га́лька «круглі камінці» (Москаленко УІЛ 47; Фасмер І 388; Sławski І 253);

пов’язання з ґу́ля, псл. gulja (Ondruš Sl. Wortst. 131), як і виведення від гіпотетичного псл. galiti «кидати» (Machek ESJČ 158), недостатньо обґрунтоване;

р. діал. бр. га́лка «кулька», п. gałka «тс.», ч. hálka «хворобливий наріст на рослинах», слн. [gȃlka] «чорнильний горішок»;

гр. Γαλήνη (жіноче ім’я) утворене на основі іменника γαλήνη «спокій, ясність, штиль», пов’язаного з γελάω «сміюся» і спорідненого з вірм. саłr «регіт», cicalim «сміятися»;

запозичення з грецької мови;

р. болг. Гали́на, бр. Галі́на, п. Halina, ч. слц. Galina;

не зовсім ясна фонетична форма з початковим ґ, паралельна до га́лка, [гало́ха] «чорна корова; чорний тарган», [га́ляс] «чорний собака», похідних від псл. galъ «чорний»;

похідне утворення від запозиченого п. gały «очі», пов’язаного з gałka «кулька», укр. га́лка «тс.»;

назва мотивується використанням рослини в народній медицині для лікування очей;

пор. інші її назви: укр. оча́нка, р. оча́нка, очная трава, свет очей, хорв. vidica, ч. světlík (що просвітлює зір), п. świetlik, н. Augentrost (букв. «відрада для очей»);

похідне утворення від того самого псл. *galъ «чорний», від якого походить і га́лка¹ (див.);

похідне від тієї самої основи псл. galъ «чорний», що й га́лка¹ (див.);

повʼязується також з дінд. jurvati «спалює», ірл. gūal «вугілля», двн. kol(o) «тс.» (Bern. I 325), з р. [га́лка] «поліно», лит. pa-galỹs «тс.» (Ильинский РФВ 73, 292; Machek ESJČ 167, який відносить сюди ж лтс. galēt «палати»);

виводиться від прикметника *golvьnъ (укр. головни́й) як позначення передньої частини палаючого поліна (Фасмер – Трубачев І 429 – 430; Sławski І 293 – 296; Brückner 145; ЭССЯ 7, 12 – 13);

загальноприйнятої етимології не має;

псл. *golvьnja;

р. головня́ «обгоріле поліно», бр. галаве́шка, др. головьня, п. głownia, ч. hlavně, hlaveň, слц. hlaveň, нл. głownja, болг. главня́, м. гламна, схв. гла́вња, слн. glȃvnja, стсл. главьнга «тс.»;

менш імовірні припущення про запозичення з латинської мови (Семереньи ВЯ 1967/4, 20 – 21; Schrader Reallexikon II 514; Соболевский РФВ 71, 441) або з якоїсь доіндоєвропейської мови (Machek LP З, 103 – 104), про звʼязок з псл. *galъ «темний», укр. га́лка (Brückner 293), про наявність у слові префікса go- при корені *lǫb- (Rudnicki SO 3 – 4, 289 – 290), про походження псл. golǫbь від прикметника golǫbъ «голубий», а не навпаки (Moszyński LP 35, 189);

дехто вважає спорідненим з лат. columbus «голуб», припускаючи давній паралелізм k : g (Machek ESJČ 175; Otrębski Idg. Forsch. 156);

псл. *golǫbь;

дальша етимологія остаточно не встановлена;

очевидно, розширення на -b- основи на -n-, яке перейшло потім до -і- основ (Meillet – Vaillant RÉS 13, 101 – 102);

виводиться від іє. *ghel- (укр. жо́втий) і зіставляється з лит. guĨbė «лебідь», прус. gulbis «тс.», оскільки індоєвропейські назви голуба ґрунтуються часто на назвах кольорів (Bern. I 322; Meillet Études 271);

можлива зміна значення «жовтий» на «голубий» пояснюється при цьому паралеллю лат. flāvus «блідожовтий» : двн. blāo «голубий»;

висувається також цікаве порівняння з лит. gelumbe «(синє?) сукно» (Walde – Hofm. І 249; Specht 123; Petersson BSl. Wortst. 5);

р. го́лубь, бр. го́луб, др. голубь, п. gołąb, ч. слц. holub, вл. hołub, нл. gołhib, gołb, болг. гъ́лъб, м. гулаб, голаб, схв. гȍлуб, слн. golób, стсл. голѫбь;

результат перенесення назви [ка́ва, ка́вка] «сива ворона, галка» за подібністю забарвлення;

пор. [га́лка] «чорна вівця» ВеНЗн;

п. [kawula] «чорна або руда корова»;