ГАЛИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

гали́ти «квапити, підганяти; радити ж»

очевидно, похідне від тієї самої звуконаслідувальної основи гал-, від якої утворені і [гала́й] «крикун», га́лас, галу́-балу́;
зіставляється з дісл. gala «кричати», двн. galan «співати», гот. gōljan «вітати», кімр. galw «звати»;
р. [га́лить] «пустувати, жартувати, сміятися», [га́литься] «намагатися», п. [gałuszyć] «зчиняти галас», ч. [haliti se] «голосно сміятися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гальмува́ти «квапити»
голи́тися «квапитися»
нага́йний «тс.»
нага́льний «спішний, невідкладний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gōljan «вітати» готська
galan «співати» давньоверхньонімецька
gala «кричати» давньоісландська
galw «звати» кімрська
gałuszyć «зчиняти галас» польська
га́лить «пустувати, жартувати, сміятися» російська
га́литься «намагатися» українська
haliti se «голосно сміятися» чеська
гал- ?
гала́й «крикун» ?
га́лас ?
галу́-балу́ ?

гал «невелика куля»

вважається запозиченням з германських мов;
свн. galle «пухлина на нозі коня», двн. gealla «тс.», з якими, можливо, пов’язане це слово, походять від лат. galla «наріст», спорідненого з дінд. gúlma- «пухлина», алб. gogëlë «куля; гал (на рослині)», свн. kolle (kol) «голова» (Richhardt 52; Brückner 133; Bern. I 292; Kluge–Mitzka 229; Walde–Hofm. I 580);
допускається й можливість власне праслов’янського походження, зокрема зв’язку з го́лий (пор. р. голы́ш «круглий камінець») і з [гал1] «галявинка», га́лька «круглі камінці» (Москаленко УІЛ 47; Фасмер І 388; Sławski І 253);
пов’язання з ґу́ля, псл. gulja (Ondruš Sl. Wortst. 131), як і виведення від гіпотетичного псл. galiti «кидати» (Machek ESJČ 158), недостатньо обґрунтоване;
р. діал. бр. га́лка «кулька», п. gałka «тс.», ч. hálka «хворобливий наріст на рослинах», слн. [gȃlka] «чорнильний горішок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

га́ка «тс.»
га́ли «нарости на рослині, викликані паразитами; [литки]»
ґа́ли «литки»
гали́ти «прасувати галом»
га́лка (1637)
га́ло «куля; скляна куля для прасування»
галу́н «вареник із грушею»
га́лух «кілька галушок, що зліпилися докупи»
галу́ха «велика галушка»
галу́шка
галу́шник «любитель галушок»
галущи́ця «галушки»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gogëlë «куля; гал (на рослині)» албанська
га́лка «кулька» білоруська
gealla «тс.» давньоверхньонімецька
gúlma- «пухлина» давньоіндійська
galla «наріст» латинська
gałka «тс.» польська
gulja праслов’янська
galiti «кидати» праслов’янська
га́лка «кулька» російська
galle «пухлина на нозі коня» середньоверхньнімецька
kolle «голова» (kol)(Richhardt 52; Brückner 133; Bern. I 292; Kluge--Mitzka 229; Walde--Hofm. I 580) середньоверхньнімецька
gȃlka «чорнильний горішок» словенська
hálka «хворобливий наріст на рослинах» чеська
го́лий (пор. р. голы́ш «круглий камінець») ?
га́лька «круглі камінці» ?
гал «галявинка» (пор. р. голы́ш «круглий камінець») ?
ґу́ля ?
га́лка «кулька» ?

галу́за «шибеник, свавільник»

зіставляється також (Фасмер І 390) з галу́за «гілляка» як позначення повішаного на гілляку, тобто шибеника;
можливо, пов’язане з р. [галу́шить] «жартувати, пустувати, сміятися», [галу́ха] «жарт», п. gałować «кричати», ч. [haliti se] «голосно сміятися», укр. [гали́ти] «квапити»;
неясне;
р. [галу́за] «гульвіса, пустун», [галу́зать] «пустувати, бешкетувати», бр. [галуза] «шибеник, дурень», [галу́зоваць] «пустувати, робити дурниці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

галузник «той, хто лазить по чужих садках»
галу́зовання «пустотливість»
галу́зоватий «свавільний, пустотливий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
галуза «шибеник, дурень» білоруська
gałować «кричати» польська
галу́шить «жартувати, пустувати, сміятися» російська
галу́за «гульвіса, пустун» російська
гали́ти «квапити» українська
галу́зать «пустувати, бешкетувати» українська
галу́зоваць «пустувати, робити дурниці» українська
haliti se «голосно сміятися» чеська
галу́за «гілляка» ?
галу́ха «жарт» ?

галюва́ти «тягти човен, судно проти течії»

запозичення з польської мови;
п. halować, holować «тягти канатом» походить від нім. holen «приносити, привозити, приводити» (свн. hol(en), haln, двн. днн. halōn), спорідненого з гол. halen, дфриз. halia, дангл. geholian, дісл. hala «тс.» і, можливо, з тох. käl, klā «вести, нести», гр. κάλος «канат, трос»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гала́й «забродчик, що тягає невід в Азовському морі»
гали́ти
галівни́к «канат, яким тягнуть пором; робітник, який тягне човен, судно; бурлак»
голюва́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
halen голландська
κάλος «канат, трос» грецька
geholian давньоанглійська
halōn давньоверхньонімецька
hala «тс.» давньоісландська
halōn давньонижньонімецька
halia давньофризька
holen «приносити, привозити, приводити» (свн. hol(en) німецька
halować польська
holować «тягти канатом» ?
haln ?
käl ?
klā «вести, нести» ?

нагали́ти «надати, передати, направити Ж; нараяти ВеНЗн»

очевидно, похідне утворення від [гали́ти] «квапити, підганяти», деетимологізоване і зближене з гили́ти «бити, кидати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

наги́ли́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гали́ти «квапити, підганяти» українська
гили́ти «бити, кидати» українська

галди́кати «вести пусті розмови» (знев.)

очевидно, похідне утворення від звуконаслідувального елемента гал-, споріднене з га́лас, р. [га́лить] «кричати», [га́литься] «глузувати», п. gałuszyć «гуркотіти, піднімати галас», гот. gōljan «вітати», двн. gëllan «кричати», нвн. gellen «тс.»;
р. галде́ть «тс.; галасувати», [га́лда́] «шум, галас», п. [gałda] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gōljan «вітати» готська
gëllan «кричати» давньоверхньонімецька
gellen «тс.» нововерхньонімецька
gałuszyć «гуркотіти, піднімати галас» польська
gałda «тс.» польська
га́лить «кричати» російська
галде́ть «тс.; галасувати» російська
га́лда́ «шум, галас» українська
гал- ?
га́лас ?
га́литься «глузувати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України