ГАЛАСУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
га́лас
недостатньо обґрунтованими були спроби виведення від го́лос (Holub–Kop. 119), від ос. γalas (Фасмер І 431), пов’язання з ч. harašiti «шелестіти, шуміти» (Machek ESJČ 157) та ін;
утворення з суфіксом -ас від звуконаслідувального елемента гал-, того самого, що і в іменнику [гала́й] «крикун», дієслові [гала́кати] та ін;
бр. га́лас, п. hałas (з укр.), [gałuszyć] «гуркотіти; піднімати галас», ч. слц. [halas] (з п.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
галаса́йко
галаса́ти
галаси́ти
галасли́вий
галасува́ти
галасува́тий
га́ляс
«лемент, крик, гучне ридання»
галясува́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
га́лас | білоруська |
γalas | осетинська |
hałas (з укр.) | польська |
halas (з п.) | словацька |
gałuszyć «гуркотіти; піднімати галас» | українська |
harašiti «шелестіти, шуміти» | чеська |
halas (з п.) | чеська |
го́лос | ? |
ас | ? |
гал- | ? |
гала́й «крикун» | ? |
гала́кати | ? |
га́лас «рибалка»
уг. halász «тс.» утворене від hal «риба», фінноугорського походження, спорідненого з манс. кōл, хант. kul, фін. kala;
запозичення з угорської мови;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кōл | мансійська |
halász «тс.» | угорська |
kala | фінська |
kul | хантийська |
hal «риба» | ? |
галабу́рда «бешкет, бешкетник»
складне утворення, до якого входить вигуковий елемент гала-, що виступає також у виразах гала́й, га́лас, галу́-балу́, та іменник бу́рда «бешкет, бешкетник»;
у російській мові набуло відмінного значення, очевидно, в результаті зближення з [хал] «дешевинка», [халово́й] «дешевий; дурний»;
менш переконливе виведення галабу́рда від уг. herdeburdi «вітрогон» (Malinowski Rozprawy 17, 22);
р. [халабу́рда] «роззява, нехлюй», [халабру́да] «тс.», п. hałaburda «бешкет, бешкетник», [haraburda] «тс.» (з укр.), ч. haraburdí «ганчір’я», ст. haraburda, слц. [halaburda] «неспокійна людина; ганчір’я»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
галабу́рдити
галабу́рдник
галабу́рдство
«бешкетництво»
галабушя́к
«бешкетник»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hałaburda «бешкет, бешкетник» | польська |
халабу́рда «роззява, нехлюй» | російська |
halaburda «неспокійна людина; ганчір’я» | словацька |
herdeburdi «вітрогон» | угорська |
халабру́да «тс.» | українська |
haraburda «тс.» (з укр.) | українська |
haraburdí «ганчір’я» | чеська |
гала- | ? |
гала́й | ? |
га́лас | ? |
галу́-балу́ | ? |
бу́рда «бешкет, бешкетник» | ? |
хал «дешевинка» | ? |
халово́й «дешевий; дурний» | ? |
галабу́рда | ? |
haraburda | ? |
гала́кати «кричати; лаяти Я»
похідне від тієї самої звуконаслідувальної основи гал-, що і в словах [галай1], галас1, галу́-балу́ (пор.);
п. [halakać] «співати (про п’яних)» (з укр.?), вл. halekać «кричати, галасувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
галя́кати
«тюкати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
halekać «кричати, галасувати» | верхньолужицька |
halakać «співати (про п’яних)» (з укр.?) | польська |
гал- | ? |
галай | ? |
галас | ? |
галу́-балу́ (пор.). | ? |
галди́кати «вести пусті розмови» (знев.)
очевидно, похідне утворення від звуконаслідувального елемента гал-, споріднене з га́лас, р. [га́лить] «кричати», [га́литься] «глузувати», п. gałuszyć «гуркотіти, піднімати галас», гот. gōljan «вітати», двн. gëllan «кричати», нвн. gellen «тс.»;
р. галде́ть «тс.; галасувати», [га́лда́] «шум, галас», п. [gałda] «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
gōljan «вітати» | готська |
gëllan «кричати» | давньоверхньонімецька |
gellen «тс.» | нововерхньонімецька |
gałuszyć «гуркотіти, піднімати галас» | польська |
gałda «тс.» | польська |
га́лить «кричати» | російська |
галде́ть «тс.; галасувати» | російська |
га́лда́ «шум, галас» | українська |
гал- | ? |
га́лас | ? |
га́литься «глузувати» | ? |
гали́ти «квапити, підганяти; радити ж»
зіставляється з дісл. gala «кричати», двн. galan «співати», гот. gōljan «вітати», кімр. galw «звати»;
очевидно, похідне від тієї самої звуконаслідувальної основи гал-, від якої утворені і [гала́й] «крикун», га́лас, галу́-балу́;
р. [га́лить] «пустувати, жартувати, сміятися», [га́литься] «намагатися», п. [gałuszyć] «зчиняти галас», ч. [haliti se] «голосно сміятися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гальмува́ти
«квапити»
голи́тися
«квапитися»
нага́йний
«тс.»
нага́льний
«спішний, невідкладний»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
gōljan «вітати» | готська |
galan «співати» | давньоверхньонімецька |
gala «кричати» | давньоісландська |
galw «звати» | кімрська |
gałuszyć «зчиняти галас» | польська |
га́лить «пустувати, жартувати, сміятися» | російська |
га́литься «намагатися» | українська |
haliti se «голосно сміятися» | чеська |
гал- | ? |
гала́й «крикун» | ? |
га́лас | ? |
галу́-балу́ | ? |
галу́-балу́ (вираз, що імітує балаканину)
складне утворення, перша частина якого пов’язана із звуконаслідувальною основою гал-, тією самою, що і в словах [гала́й] «крикун», га́лас, [гала́кати], а друга – з основою бал-, похідною від ба- «говорити» (пор. ба́яти), тією самою, що і в словах бала́кати, балагу́р;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гал- | ? |
гала́й «крикун» | ? |
га́лас | ? |
гала́кати | ? |
бал- | ? |
ба- «говорити» (пор. ба́яти) | ? |
бала́кати | ? |
балагу́р | ? |
ґаля́с «чорнильний горішок» (бот.)
через польське посередництво запозичене з латинської мови, звідки походять і р. [галя], укр. гал, ч. ст. gales «тс.»;
лат. galla «тс.» пов’язане з glēba «грудка, клубок», globus «куля» і споріднене з алб. gogëlë «гуля, гал», дінд. gúlma«опух», гр. γαγγλίον «тс.»;
бр. [гала́с], п. gałas «чорнильний горішок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́ляс
«тс.»
ґалясі́вка
«тс.; (ент.) горіхотворка, родина Cynipidae»
галясъ
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
gogëlë «гуля, гал» | албанська |
гала́с | білоруська |
γαγγλίον «тс.» | грецька |
gúlma «опух» | давньоіндійська |
galla «тс.» | латинська |
glēba «грудка, клубок» | латинська |
globus «куля» | латинська |
gałas «чорнильний горішок» | польська |
галя | російська |
гал | українська |
gales «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України