ГАЙДА — ЕТИМОЛОГІЯ

га́йда «флейта»

Lokotsch 51;
п. gajda, мн. gaidy «волинка», ч. kejdy, слц. gajdy, болг. га́йда, схв. гȃйде, слн. gáida «тс.»;
запозичено з турецької мови через посередництво південнослов’янських і румунської (рум. gáidă «тс.»);
тур.- gayda «тс.», можливо, походить від арабського gaita «тс.» або з іберських мов.– Sławski І 250;
Machek ESJČ 148;
Vrabie Romanoslavica 14, 144;
DLRM 325;
БЕР І 224–225;
Skok I 543–544;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґа́йда «пастуша дудка; волинка; сопілка О»
гайда́р «гравець на гайді»
га́йдата «грати на флейті»
ґайду́н «тс.»
ти «грати на волинці»

га́йда «гульвіса»

результат перенесення назви га́йда [ґа́йда] «волинка» за зовнішньою подібністю (волинка складається з бурдюка і трьох дудок);
п. gajda «незграбна, слабка, дурна людина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ґа́йда «поганий пес; нероба, шалапут»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gajda «незграбна, слабка, дурна людина» польська
га́йда «волинка» ?
ґа́йда «волинка» ?

га́йда́ (вигук, заклик до початку руху чи роботи)

запозичення з турецької мови (в російську – з татарської);
тур. hayda, haydi (вигук підгону) споріднене з тат. hайде «іди», башк. әйдә «тс.» і походить, очевидно, від тюрк. ajda/hajda «гнати», збереженого в кирг. айда «гнати»;
р. айда, бр. гайда́, п. hajda (з укр.), ч. hajdy, слц. hajdy, hajda, болг. ха́йде, схв. xàjde, слн. hàjdi, hajd;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гай «тс.»
гайд-гайд «вигук для підгону свиней»
гайт «гайда»
га́йти «гуляти» (дит.)
га́йту «тс.»
гайту́сь «випорожнятися» (дит.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
әйдә «тс.» башкирська
гайда́ білоруська
ха́йде болгарська
айда «гнати» киргизька
hajdaукр.) польська
айда російська
xàjde сербохорватська
hajdy словацька
hajda словацька
hàjdi словенська
hajd словенська
hайде «іди» татарська
hayda турецька
ajda/hajda «гнати» тюркські
hajdy чеська
haydi (вигук підгону) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України